Священномученики Анфім, Феофіл і Мигдоній: приклад непохитної віри
Вірні служителі Церкви стали живим свідченням сили Євангелія у час гонінь.
Їхня смерть стала духовною перемогою над імперським насильством
Сьогодні, 3 вересня, Православна Церква вшановує пам’ять святих священномучеників Анфіма, єпископа Нікомидійського, та його співслужителів – дияконів Феофіла і Мигдонія, а також Дорофея, Мардонія, Мигдонія, Петра, Індиса, Горгонія, Зінона, Домни діви та Євфимія, які у III–IV століттях стали символом непохитної вірності Христові.
Нікомидія, велике місто Малої Азії, у часи імператора Діоклетіана стало осередком жорстоких переслідувань християн. Та навіть у тих умовах святий Анфім проявив мудрість і мужність доброго пастиря. Він лагідно наставляв паству, дбав про знедолених і не приховував своєї віри. Його служіння було пронизане любов’ю та готовністю жертвувати собою заради правди Євангелія.
Разом із єпископом подвижницький шлях пройшли диякони Феофіл і Мигдоній. Вони служили людям і проповідували Христове вчення, не боячись викликів часу. Коли ж настала година випробувань, святителі не відреклися від Спасителя. На погрози мучителів святий Анфім відповів словами апостола: «Не можна нам мовчати про те, що бачили і чули» (Діян. 4:20).
Їх піддали тривалим тортурам, але жодні страждання не зламали їхньої віри. Єпископ Анфім завершив своє життя мученицькою смертю від меча, а диякони Феофіл і Мигдоній також прийняли вінці від Господа, прославившись у Царстві Небесному.
Подвиг цих священномучеників став джерелом духовної сили для християн Нікомидії та всієї Церкви. Їхня кров засвідчила, що Церква стоїть на вірності Христові й жертовності Його вірних.
Сьогодні ми молитовно згадуємо їхні імена, надихаючись їхнім прикладом. Їхня спадщина промовляє до нас: навіть у найтяжчих обставинах віра в Христа є джерелом життя і перемоги над злом.