Існує літописний переказ про заснування Києва, який наводиться Нестором-літописцем у «Повісті временних літ». Згідно з Євангеліями та апокрифами, Андрій, один з дванадцяти апостолів, брат Петра, рибалив на Тіверіадському озері. Він входив до громади Іоанна Хрестителя, ймовірно при Кумранському монастирі. Першим до числа апостолів його покликав Ісус Христос, тому Андрія й іменували Первозванним. Після П’ятидесятниці, коли на апостолів зійшов Святий Дух, Андрієві за жеребом випало проповідувати слово Боже у східних країнах: Малій Азії, Фракії, Таврії, Іверії, Скіфії. Пізніше, за розпорядженням римського магістрату, його розіп’яли на Х-подібному хресті в грецькому місті Патри. Тому Андрія Первозванного часто зображують з його атрибутом — косим хрестом. Такою є і храмова ікона в Андріївській церкві.
Рибалка з Віфсаїди
Святий апостол Андрій Первозванний був рибалкою, сином Йони з Віфсаїди, що в Галілеї. З Євангелія ми знаємо, що Андрій був молодшим братом апостола Петра (Симона). Коли Ізраїлю явився святий пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн, Андрій і Петро стали його найближчими учнями. Тоді, перебуваючи поруч зі своїм учителем Іоанном, Андрій уперше пізнав Христа.
Господь покликав Андрія та Іоанна Зеведеєвого за собою, кажучи: «Підіть і побачите» (Ін. 1:39). Іоанн Зеведеїв став згодом улюбленим учнем Христа. Андрій першим, із радістю і готовністю, пішов за Господом, і за те був наречений Первозванним. Він перебував із Христом протягом усього періоду Його суспільного служіння. Саме Андрій разом із Філіпом представив Христу групу греків. Вони теж побажали дізнатися Того, хто вчив любові і миру. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним. Він був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.
Проповідь на землях уздовж Чорного моря
Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрієві дісталися країни вздовж узбережжя Чорного моря і північна частина Балканського півострова. Проповідуючи Євангеліє, апостол відвідав Віфінію в Малій Азії, Фракію, Македонію і Скіфію. Це були землі, на яких пізніше утворилася Україна. Згідно з переказами, апостол Андрій піднявся Дніпром на північ і дійшов до місця, де згодом виник Київ. Він благословив це місце і передбачив прийняття християнської віри майбутніми мешканцями цієї землі.
«Проповідь апостола Андрія», П. Т. Борисполець. Подарована автором Андріївській церкві.
Останнє місто — Патри
Трудами святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство. За молитвами апостола Господь здійснював чудеса. Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол звіщати Істинного Бога, було грецьке місто Патри в гирлі Корінфської затоки. Саме там йому судилося прийняти мученицьку кончину.
У стародавніх Патрах апостолові Андрієві надав гостинність якийсь Сосій, якого він позбавив невиліковної хвороби. Святий Андрій зцілив також римлянина Лесвіоса, градоначальника Патр, що страждав на важку недугу. Завдяки цьому Лесвіос і багато інших увірували в Істинного Бога. Коли про це дізнався римський імператор, то дуже розгнівався. Він надіслав у Патри нового градоначальника, ідолопоклонника Егеата. Однак незабаром дружина Егеата Максимила важко захворіла. Апостол Андрій врятував цю жінку, що була при смерті. Егеат самолюбиво запропонував святому плату. Апостол відмовився, пояснивши: «Мою плату, Егеате, мені дасть Бог…»
Мученицька смерть на косому хресті
Непохитна віра святого зробила Егеата ще впертішим. Він прийняв жорстоке рішення піддати апостола тортурам. Одразу втілити свій мстивий задум він не зміг: імператорським указом його викликали до Риму. Повернувшись у Патри, Егеат дізнався, що Максимила і його брат Стратоклій прийняли християнство. Він піддав апостола Андрія варварським тортурам, а потім наказав розіп’яти. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Егеат велів розіп’яти апостола на хресті у формі букви Х. Цвяхів у руки і ноги не вбивали, щоб не викликати швидкої смерті і продовжити страждання святого. Перебуваючи на хресті, апостол Андрій невпинно молився і продовжував проповідувати городянам. Перед розлученням його душі з тілом небесне світло осяяло хрест, і в його сяйві апостол відійшов у вічне Царство Боже. Мученицька смерть апостола Андрія Первозванного сталася близько 66 року після Різдва Христового.
Християни з любов’ю і благоговінням зняли тіло святого з хреста для поховання. Згодом на місці страти спорудили величний храм в ім’я апостола Андрія Первозванного.
Андріївський хрест і Київ
Літопис описує подорож апостола Андрія з Корсуня до Риму через Руську землю. Він розповідає, як апостол поставив хрест на дніпрових кручах і провістив виникнення осяяного Божою благодаттю Києва. Переказ про апостола Андрія знайшов широке застосування і у світській ідеології. Із XI століття в боротьбі з Константинополем і Римом Київська Русь прагнула утвердити свою самостійність. Не тільки релігійне, але й політичне значення оповіді про Андрія Первозванного добре розумів Петро І. За його часів у 1699 році заснували орден Андрія Первозванного, найвищу нагороду Російської імперії. На кораблях військового флоту з’явився біло-блакитний Андріївський стяг. Другою особою, яка одержала цей орден, був український гетьман Іван Мазепа. Дочка Петра І імператриця Єлизавета замовила спорудження в Києві церкви Андрія Первозванного.