Архітектура Андріївської церкви

Андріївська церква побудована в стилі бароко. Цей стиль виник у середині XVI століття в Італії і протягом двох століть був популярним у багатьох європейських країнах. В архітектурі, живописі, літературі та музиці він панував з кінця XVII до середини XVIII століття.

Стиль бароко найвиразніше проявився в архітектурі, якій підпорядковувалися прикладне мистецтво, скульптура і живопис. Архітектуру бароко характеризує надзвичайно динамічна побудова композиції, контрастність форм і примхливість силуетів. До цього додається багатство зовнішнього і внутрішнього оздоблення, широке використання світлотіньової гри та органічне поєднання з навколишньою природою. Інтер’єри прикрашають різнобарвні розписи і скульптурні композиції.

Бароко в архітектурі храму

Майже всі риси стилю бароко знайшли відображення в архітектурі й декорі Андріївської церкви. Складний рельєф, джерельні та ґрунтові води пагорба змусили поставити храм на масивному стилобаті, що має вигляд двоповерхової споруди. Церкву збудовано посередині п’ятикутної тераси, до якої ведуть чавунні сходи з трьома майданчиками.

План і п’ятибанна композиція

У плані церква має форму хреста. Північна й південна гілки хреста значно коротші за західну та напівкруглу східну. Довжина споруди 31,7 метра, ширина 20,4 метра, висота від тераси до верху хреста 50 метрів.

Церква має п’ятиверху композицію. Вона складається з центральної бані та чотирьох декоративних веж, якими увінчано опорні пілони-контрфорси. Пілони розміщені на діагональних осях будови, прорізають масив стилобату по вертикалі і спираються на кам’яні підмурки.

Зовні пілони прикрашено колонами коринфського ордера, поставленими на високі п’єдестали, по дві з трьох боків кожного пілона. Кожна пара колон вивершується антаблементом і напівкруглим фронтоном. Складається враження, що пілони служать лише постаментами для кутових веж. Насправді вони відіграють велику конструктивну роль контрфорсів.

Увінчують пілони стрункі вежі з колонами, капітелями іонічного ордера, декоративними нішами та маківками з мереживними хрестами. Це дає можливість протиставити архітектурні об’єми і візуально підкреслити вертикалі споруди.

Посередині будівлі здіймається барабан висотою 10 метрів і діаметром 14 метрів. У ньому прорізано вісім вікон, напівкруглих угорі. Над барабаном височіє сфероподібна баня, що займає домінуюче місце в силуеті церкви.

Баню поділено позолоченим орнаментом на вісім секторів, у кожному з яких люкарна. Увінчують баню маківка, куля і хрест. Цим підкреслено центричність п’ятибанної композиції зовнішнього об’єму споруди. Стіни церкви діляться по горизонталі архітектурними профілями на три нерівні частини: цоколь, стіну і антаблемент з фронтонами.

Фасади і декор

Посередині західного фасаду розташований єдиний вхід із металевими дверима, оздобленими орнаментами і хрестами. У декоруванні фасадів застосовано ритми одиничних і подвійних пілястр з коринфськими капітелями, карнизи складного профілю та багаті рельєфні барокові орнаменти. На тимпанах фронтонів розміщено чавунні картуші з монограмою імператриці Єлизавети.

Великі й малі вікна основного об’єму оздоблено ліпними наличниками. Капітелі колон і пілястр вилито з чавуну й позолочено. Барабан бані декоровано пілястрами з іонічними капітелями, антаблементом і картушами. Відповідно до творчої манери автора пишність декору наростає знизу вгору, і бані та маківки сяють багатством рельєфних деталей.

Завдяки такій архітектурній композиції споруда церкви сприймається стрункою й легкою. Художньо розташовані колони й пілястри, картуші, ліпнина та асиметричні лінії профілів на тлі загальної симетрії надають динамічності об’ємам будівлі. Їхній рух спрямований до центру і вгору.

Враження виняткової гармонії та мальовничості створюється завдяки улюбленим кольорам Растреллі — білому, бірюзовому і позолоті. Стрункі білі колони, пілястри й карнизи виділяються на площині бірюзової стіни і руйнують її одноманітність. Зелень бань у поєднанні з позолотою декоративних деталей додає будівлі дивовижної вишуканості.

Храм у панорамі Києва

Споруда Андріївської церкви надзвичайно гармонійно вписалася у навколишній ландшафт і є важливою домінантою у забудові міста. Побудована на високій дніпровій кручі, так званій Старокиївській горі, вона височіє над Подолом і вдало поєднує нижню й верхню частини міста. Висота гори 87,3 метра над рівнем Дніпра.

Церква служить своєрідним орієнтиром на під’їзді до Києва з північно-східного боку. Вона вказує на місце, яке за літописним переказом освятив апостол Андрій і з якого бере свій початок древній Київ.

З паперті Андріївської церкви відкривається дивовижний краєвид на нижню частину міста. Це Поділ з його архітектурними пам’ятками XVII–XX століть, водна магістраль Дніпра, задніпровські далі й нові житлові масиви.

Споруда церкви поєднує три вулиці: Десятинну, Володимирську й Андріївський узвіз. Вони сходяться на майдані перед церквою і складають єдиний просторово-архітектурний ансамбль, домінантою якого є храм. Майдан обмежено спорудами пізнішої забудови, і їхня не дуже виразна архітектура ще більше підкреслює величність Андріївської церкви.

Головний ефект споруди

Головний ефект цієї споруди — гармонійне поєднання всіх її частин в єдиному пориві вгору. Незалежно від пори року й погоди здається, що споруда ледве торкається землі й піднімається до неба у плавному леті. Силует Андріївської церкви несподівано виринає з панорами міста і щоразу сприймається по-новому. Він викликає неповторні емоційно-естетичні відчуття. Недаремно храм давно став візитною карткою міста.

Інтер’єр: простір і склепіння

Досконалість конструктивної та художньої думки знайшла своє віддзеркалення і в інтер’єрі споруди. Інтер’єр Андріївської церкви — це центрально-баневий безстовпний простір. У ньому виразно читаються хрестоподібний план споруди, архітектурне членування стін пілястрами, карнизами та віконними прорізами. Гілки хреста перекрито склепіннями. Підпружні арки й паруси центральної частини підтримують барабан, який вивершується банею.

Характерною особливістю творчості Растреллі є пластичне, скульптурне трактування архітектурних форм. Велика роль відводиться архітектурному ордеру. У Растреллі він не тільки засіб членування стіни, а й носій рельєфу та світлотіні.

За характером оздоблення храм усередині можна розділити на дві частини: стіни та баню. По периметру приміщення проходить карниз складного профілю, а вертикалі підкреслено пілястрами іонічного ордера з квітковими гірляндами. Склепіння профільовано розпалубками люкарн і фільончастими тягами.

Перехід від стін до барабана здійснено за рахунок другої стрічки антаблемента. У барабані вісім вікон чергуються з такою ж кількістю подвійних пілястр коринфського ордера. На них лежить третя стрічка розкрепованого й розкішно профільованого антаблемента. Баню поділено на вісім трикутних секторів, у кожному з них прорізано люкарну та розміщено живописне панно.

Колір і світло в інтер’єрі

Одним із засобів просторового оформлення інтер’єру є колір. Біла матова поверхня пілястр і карнизів надає приміщенню легкості й виразності. Блакитно-сіре тло стіни створює враження глибини, віддаленості й прохолоди. Завдяки такому кольоровому розподілу стиснення невеликої площі стає непомітним, а масивність навислих склепінь і вага барабана та бані — невідчутними.

Важливу роль в інтер’єрі відіграють вікна основного об’єму, барабана і бані. Вони розміщуються двома ярусами. У першому — великі за розміром, півциркульні вгорі. У другому — невеликі круглі люкарни.

Особливу увагу Растреллі приділяє обрамленню вікон. Це дозволяло підкреслити й підсилити значення стіни як тектонічної та композиційної основи споруди. Водночас це прикрашало стіну відповідно до загальної програми оздоблення інтер’єру.

Поряд з елементами рослинного орнаменту, дужкоподібними бароковими фронтонами й різноманітними закрутками зодчий застосовує в декорі наличників голівки херувимів. Так він акцентує увагу на скульптурному трактуванні архітектурного образу. Через віконні прорізи широким потоком ллється світло. Воно наповнює приміщення і створює примхливу світлотіньову гру на позолочених деталях гіпсового ліплення та різьблення по дереву.