Створюючи проекти світських і культових споруд, Растреллі завжди виступав автором їх внутрішнього оздоблення. Головна риса бароко — синтез мистецтв — проявляється всередині храму дуже виразно. Архітектура, декоративне ліплення, різьблення по дереву і живопис тут перебувають у нерозривному зв’язку. Центричність композиції, велика кількість світла та яскрава кольорова гама інтер’єру створюють радісно-урочистий настрій. Його відчуває кожен, хто переступає поріг Андріївської церкви. Інтер’єр вражає ошатністю і поєднанням чітких архітектурних форм із пишністю декоративного оздоблення.
Синтез мистецтв в інтер’єрі
Верховенство центральної частини інтер’єру над боковими, наростання руху і рельєфу маси з боків до центру, складання окремих елементів у групи, перехід від груп до композицій, могутня вертикаль усього ансамблю — це головні принципи, на яких побудовано інтер’єр Андріївської церкви. На них же організовано його простір. Значну увагу в оздобленні інтер’єру приділено ліпленню.
Ліплення і позолота
Ліпний орнамент підкреслює той чи інший елемент архітектури, органічно поєднуючись з ним. Мотиви його надзвичайно різноманітні: квіткові гірлянди, стилізовані пальмові гілки, листя аканта, рокайлі, волюти, численні голівки херувимів.
Ліплення обрамляє двері, вікна й люкарни, прикрашає пілястри, барабан і баню. На стінах декор стриманіший, а найбільшого насичення досягає в оздобленні бані. Там він складається з дивовижно примхливих асиметричних візерунків. Деталі ліпних прикрас відливали з гіпсу в спеціальних дерев’яних формах, а потім покривали позолотою.
Різьблення по дереву
Невід’ємною частиною внутрішнього оздоблення Андріївської церкви є різьблення по дереву. Воно вражає не лише кількістю, а й різноманітністю. Тут поєднано плоске, рельєфне, горельєфне й ажурне різьблення, золочену та поліхромну скульптуру. Визначними творами різьбярського мистецтва є іконостас, проповідницька кафедра і надпрестольна сінь-ротонда.
Різьблені частини декоративного оформлення інтер’єру виготовлялися за кресленнями, малюнками та ескізами Растреллі. Творча фантазія зодчого і майстерність виконавців перетворили кожну деталь оздоблення на самобутній витвір мистецтва.
Різьбленням по дереву для декору Андріївської церкви займалися майстри Йосип Домаш, Андрій Карловський, Матвій Мантуров, Давид Устарс, Христофор Орейдах і Йоган Грот. Позолотні роботи виконували Франсуа Лепренс та Іван Євстифєєв.
Андріївська церква завжди була суто православним храмом. Проте в оформленні її інтер’єру використано елементи католицизму: проповідницьку кафедру, надпрестольну сінь і круглу поліхромну скульптуру. У поєднанні з елементами православного характеру вони створили унікальний інтер’єр культового призначення.
Проповідницька кафедра
Красою та витонченістю декоративного оздоблення вирізняється кафедра для проповідей. Її поява в православній церкві наприкінці XVII століття пов’язана з поширенням стилю бароко.
За історію свого існування проповідницька кафедра пройшла довгий і цікавий шлях розвитку. Від простої ораторської трибуни античних часів вона перетворилася на пишно декоровану малу архітектурну форму церковного інтер’єру доби бароко. З плином часу кафедра стала витонченим твором декоративного мистецтва. У деяких православних храмах її використовують за призначенням і сьогодні, а в інших вона лишилася декоративною прикрасою XVIII століття.
За оригінальним задумом Растреллі кафедра Андріївської церкви нагадує мініатюрну театральну ложу. На неї ведуть східці з балюстрадою. Її поверхню пишно прикрашають гірлянди стилізованих квітів і живописні медальйони біблійного змісту. Складається враження, що позолочені об’ємні фігури двох ангелів підтримують кафедру і несуть її на своїх крилах.
Надпрестольна сінь-ротонда
У вівтарній частині церкви над престолом розташована сінь-ротонда оригінальної композиції. Надпрестольна сінь, або ківорій, — рідкісна мала архітектурна форма, що зайняла особливе місце у християнському храмі.
За своїм призначенням ця вишукана декоративна прикраса мала накривати собою головну святиню храму — престол. Це відбилося і в її назві. У церковній архітектурі надпрестольна сінь — це навіс над престолом круглої або сфероподібної форми, який підтримують чотири стовпи.
В Андріївській церкві силует надпрестольної сіні складають вісім спіралеподібних колон коринфського ордера та сферична баня. Колони оздоблено гірляндами стилізованих квітів. Баню вкриває розмаїтий рослинний орнамент із закрутками різної форми, голівками херувимів, зірочками, променями й короною.
Іконостас: структура і декор
В організації внутрішнього простору храму головну роль відіграє іконостас. Іконостаси доби бароко перетворилися на самостійну монументально-декоративну композицію. Їх вирізняє витончена декоративна пластика, довершені пропорції, велика кількість скульптурної різьби і синтез різних видів мистецтва.
Іконостас Андріївської церкви служить декоративним та ідейно-художнім компонентом інтер’єру. Він привертає увагу вражаючим поєднанням червоного тла з позолотою скульптури і різьблених деталей. Під впливом бароко різьблене оздоблення іконостаса значно ускладнилося за рахунок архітектурних форм: колон, пілястр, архітравів і карнизів.
Іконостас Андріївської церкви має чітку архітектурно-різьбярську структуру. Він складається з трьох ярусів. Горизонтально їх відокремлюють один від одного карнизи складного профілю, а вертикально ділять на частини канельовані пілястри.
Внутрішня логіка відчувається і в декоративно-орнаментальному оформленні. Кількість та об’ємність різьблених деталей збільшується в напрямку до центральної частини. Там розташовано композиції з об’ємних елементів та круглої скульптури.
Така побудова іконостаса перегукується з архітектурними формами інтер’єру і створює єдиний композиційний ансамбль. Загальний напрямок архітектури та декору церкви від периферії до центру і вгору помітний і в оздобленні іконостаса. Його форма вписується у трикутник, спрямований вершиною до підбаневого простору.
Центром першого ярусу є Царські врата. Вони орнаментовані вишуканим рослинним орнаментом, листям аканта, голівками херувимів і с-подібними закрутками. Наскрізне різьблення заповнює всю площину врат між клеймами шести ікон. Чотири з них круглої форми, із зображеннями євангелістів, і дві дужкоподібні, зі сценою «Благовіщення».
Перехід між першим та другим ярусами здійснено за рахунок фронтона у вигляді дуги з фігурами двох ангелів. За архітектурним і декоративним виконанням ця частина іконостаса нагадує тріумфальну арку.
Над карнизом другого ярусу розміщено композицію «Всевидюще око». Вона складається з картуша, символічного зображення всевидющого ока, променів, двох скульптур ангелів та стилізованої корони. Символічне зображення має форму трикутника, де по-грецьки написано слово «Бог».
Третій ярус увінчано скульптурною групою «Розп’яття з предстоячими» з фігурами Христа, Марії та Іоанна. Їх поліхромне пофарбування гармонійно поєднується з червоним кольором іконостаса.
Основною декоративною прикрасою іконостаса є розкішне обрамлення ікон — різьблені рами різноманітних розмірів і форм. Каркас іконостаса виготовили в Києві за ескізами й лекалами Растреллі, а декоративну різьбу для нього — у Петербурзі. Над його створенням працював великий колектив теслярів, різьбярів і позолотників. Завдяки їхній майстерності, розумінню завдання та індивідуальному смаку задум Растреллі здобув блискуче втілення.
Ікони іконостаса і живописна команда
Важливу роль у декоративному оформленні храму відіграє живопис. В іконостасі Андріївської церкви 39 полотен олійного малярства. Вони дають яскраве уявлення про характер іконопису середини XVIII століття.
Ікона в цей час втрачає канонічну суворість і догматизм. Спостерігається насичення релігійного мистецтва світськими елементами і життєствердним змістом. Тут можна зауважити елементи інших жанрів: пейзажу, натюрморту, деталі побуту, спроби створити психологічний портрет.
В іконостасі Андріївської церкви помітний відхід від церковних канонів не лише в манері написання ікон, а й у композиційному плані. У ранніших іконостасах ікони розміщувалися канонічно. Залежно від сюжету вони займали місце у певних чинах: намісному, деісусному, святковому, пророцькому та чині праотців. Тут витримана композиція намісного ряду і канонічно розписані Царські врата. Композиція решти рядів вільна, а деісусний ряд і ряд праотців узагалі відсутні.
У цокольній частині іконостаса розміщено ікони семи церковних Таїнств: Хрещення, Миропомазання, Шлюбу, Священства, Покаяння, Причастя і Єлеосвячення. На цих іконах у вигляді натюрмортів зображено церковне начиння, яке використовують в обрядах Таїнств.
Над створенням ікон для іконостаса Андріївської церкви у 1751–1752 роках працювала група російських художників. Це була так звана живописна команда Петербурзької канцелярії від будівель.
Неоднакова живописна манера полотен та архівні матеріали підтверджують відомості про великий авторський колектив. Питання атрибуції ікон досі не з’ясовано до кінця через відсутність підписів художників.
Керівна роль у написанні ікон належить І. Я. Вишнякову, який чверть століття очолював живописну команду. Робота над виконанням замовлення для Андріївської церкви розпочалася на початку 50-х років XVIII століття.
Дослідниця творчості О. Антропова І. М. Сахарова припускає, що Вишняков був не тільки організатором виконання замовлення. Він і сам безпосередньо брав участь у написанні деяких ікон для іконостаса. Зокрема, вона стверджує, що Вишнякову належить образ Богоматері з Немовлям з намісного ряду.
Під керівництвом І. Я. Вишнякова над створенням ікон працювали живописці Олексій Антропов, Андрій Єрошевський, Петро Семенов, Олексій Бєльський, Олексій Поспєлов та Іван Фірсов.
Олексій Антропов і «Тайна вечеря»
Найвизначнішим з художників, що брали участь у написанні ікон для Андріївської церкви, був Олексій Антропов, роки життя 1716–1795. Талант, організаторські здібності й наполегливість виділили його з-поміж художників команди.
Саме йому довірили відповідальну роботу: привезти ікони з Петербурга до Києва, розмістити їх в іконостасі, організувати розпис підкупольного простору і виконати решту живописних робіт. У Києві Антропов працював протягом трьох років, з 1752 по 1755. Тут він зміцнів як художник і збагатив свою творчість національними рисами народного мистецтва України.
Пензлю Антропова належать живописні клейма балюстради проповідницької кафедри та ікона «Зішестя Святого Духа» під балдахіном кафедри. Також це зображення Андрія Первозванного на західному склепінні церкви, ікона іконостаса «Успіння Богородиці», сцена «Благовіщення» з Царських врат і запрестольний образ «Тайна вечеря».
Антропов керував розписами бані та парусів храму, де зображено архангелів і євангелістів, і брав у них безпосередню участь. Великий обсяг робіт та характер живопису дають підстави припустити, що до роботи могли долучитися місцеві українські художники. На жаль, жодних вірогідних документів, які це підтверджували б, досі не виявлено. Особливо вирізняється зображення євангеліста Луки, де відчувається вплив українського портретного живопису XVII століття.
Серед творів Антропова в Андріївській церкві найбільшої уваги заслуговує запрестольна вівтарна композиція «Тайна вечеря», датована 1754 роком. Вона вражає своїми розмірами, 8,3 квадратного метра, монументальністю, широкою манерою виконання і значимістю персонажів.
Сюжетна лінія ікони — євангельський переказ про останню зустріч Ісуса Христа з учнями, перший обряд причастя і повідомлення про зрадництво Іуди. В цій іконі Антропов яскраво продемонстрував реалістичні тенденції, які проникали в живопис бароко середини XVIII століття. Творам художника властива своєрідна композиційна та живописна манера. Проте вона не завадила їм органічно влитися в загальну систему декоративного оформлення інтер’єру.
Зворотний бік іконостаса
Зворотний бік іконостаса Андріївської церкви прикрашено живописними полотнами на сюжети Старого Заповіту та Апокаліпсису. Це «Манна небесна», «Первосвященник Аарон», «Святкування ізраїльтянами першої Пасхи», «Тайна сповіді» і «Поклоніння царів земних Царю Небесному».
У написанні цих ікон брали участь українські художники. Сюжет «Манна небесна» належить пензлю києво-подільського живописця Івана Роменського. Автором сцени з Апокаліпсису «Поклоніння царів земних Царю Небесному» є козелецький живописець Іван Чайковський.
Реставрацію цих ікон здійснили протягом 1982–2003 років. Завдяки таланту та високій професійній майстерності художників-реставраторів корпорації «Укрреставрація» живопис зворотного боку іконостаса вперше показали публіці. Виставка відбулася в Північній залі Софійського собору, раніше ці полотна ніде і ніколи не виставлялися.
Картини XIX століття
В Андріївській церкві представлено живопис двох історичних епох, XVIII та XIX століть. Картини «Проповідь апостола Андрія» і «Вибір віри князем Володимиром» зайняли гідне місце в храмі у 1867 році. Тоді відзначали сторічний ювілей з дня освячення церкви. Полотна написані в стилі класицизму і викликають зацікавленість своїми сюжетами та виконанням.
Автором картини «Проповідь апостола Андрія» є талановитий український художник П. Т. Борисполець, роки життя 1805–1880. Написав він її 1847 року в Парижі, куди виїжджав для удосконалення майстерності.
Борисполець народився на Чернігівщині. Спочатку він обрав кар’єру військового, але згодом залишив службу і присвятив своє життя мистецтву. Він став вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв, разом із Тарасом Шевченком відвідував клас Карла Брюллова і одержував за свої роботи золоті та срібні медалі. Пізніше Борисполець виїхав за кордон, спочатку до Франції, потім до Італії. Там він виконував окремі замовлення Академії мистецтв і створив ряд самостійних робіт. Картину «Проповідь апостола Андрія» художник подарував місту Києву.
Існують два літописних перекази про передумови християнізації Київської Русі. Перший пов’язує виникнення та поширення християнства на території давньоруської держави з місіонерською діяльністю Андрія Первозванного. Другий оголошує хрещення Русі наслідком свідомого вибору нової віри київським князем Володимиром Святославичем.
Сюжетна лінія картини «Вибір віри князем Володимиром» — тема введення християнства. Представники духівництва різних віросповідань знайомлять Володимира з релігійними системами: католицизмом, іудаїзмом, мусульманством і православ’ям. Автором цього полотна є латиський художник Йоганн Леберехт Еггінк, роки життя 1784–1867.
Обидві картини з’явилися в церкві до ювілейної дати, сторіччя від дня освячення храму, за сприяння А. М. Муравйова. Найбільш відомий Муравйов як автор великої кількості книг на релігійну тематику. Останнє десятиріччя його життя тісно пов’язане з Києвом та Андріївською церквою.
Завдяки його ентузіазму й невичерпній енергії до ювілейної дати провели значні роботи з укріплення пагорба і ремонту храму. Поховано ктитора Андріївської церкви за його власним заповітом у підземній церкві Сергія Радонезького, яку він сам влаштував під вівтарем верхньої церкви.
Неповторні твори мистецтва, що знаходяться в Андріївській церкві — дерев’яне різьблення, гіпсове ліплення, олійний живопис — дійшли до наших днів цілісним ансамблем та у повній збереженності.
Неповторні твори мистецтва, що знаходяться в Андріївській церкві, — дерев’яне різьблення, гіпсове ліплення й олійний живопис — дійшли до наших днів цілісним ансамблем і в повній збереженості.