“Владика Мефодій був ієрархом старої формації. Блискучий проповідник, він володів даром сказати незрозумілі сучасній людині теплі, правдиві слова, проникаючі в саму глибину зраненого серця вірянина. Перше враження при знайомстві складалося: скромність, помножена на зосереджену увагу до співрозмовника. Простота, людяність; навіть в мирському одязі в ньому відчувалась дуже вольова, мужня та духовна людина.

Богослужіння Митрополита були по-давньому урочисті, відчувалося, що це – дійсно архієрейське богослужіння. Владика не любив, коли богослужіння втрачало свій зв’язок з візантійською традицією, на богослужінні йому була притаманна статечність та зосередженість. Разом з тим – ніякого зволікання, адже весь час відведено дуже точно. Ця його власна зібраність віддзеркалювалась у всьому, що відбувалось під час служби…”.