Внутрішнє оздоблення Андріївської церкви
Створюючи проекти світських і культових споруд, Растреллі завжди виступав автором їх внутрішнього оздоблення. Головна риса бароко — синтез мистецтв — проявляється всередині храму дуже виразно: архітектура, декоративне ліплення, різьблення по дереву, живопис тут перебувають у нерозривному зв’язку. Центричність ітеліпілястру композиції, велика кількість світла, яскрава кольорова тама інтер’єру створюють радісно-урочистий настрій у кожного, хто переступає поріг Андріївської церкви. Інтер’єр вражає ошатністю, поєднанням чітких архітектурних форм із пишністю декоративного оздоблення.
Верховенство центральної частини інтер’єру над боковими, наростання руху і рельєфу маси з боків до центру, складання окремих елементів у групи, перехід від груп до композицій, могутня вертикаль всього ансамблю — це ті головні принципи, на яких побудовано інтер’єр Андріївської церкви та організовано його простір. Значну увагу в оздобленні інтер’єру приділено ліпленню.
Ліпний орнамент підкреслює той чи інший елемент архітектури, органічно поєднуючись з ним. Мотиви його надзвичайно різноманітні: квіткові гірлянди, стилізовані пальмові гілки, листя аканта, рокайлі, волюти, численні голівки херувимів. Ліплення обрамляє двері, вікна, люкарни, прикрашає пілястри, барабан, баню. Ліпний декор, більш стриманий на стінах, досягає найбільшого насичення в оздобленні бані, де складається з дивовижно примхливих асиметричних візерунків. Деталі ліпних прикрас відливалися з гіпсу в спеціальних дерев’яних формах, а потім покривалися позолотою.
Невід’ємною частиною внутрішнього оздоблення Андріївської церкви є також різьблення по дереву. Воно вражає не лише кількістю, а й різноманітністю поєднання плоского, рельєфного, горельєфного і ажурного різьблення, золоченої та поліхромної скульптури. Визначними творами різьбярського мистецтва є іконостас, проповідницька кафедра, надпрестольна сінь-ротонда. Різьблені частини декоративного оформлення інтер’єру церкви виготовлялися за кресленнями, малюнками та ескізами Растреллі. Творча фантазія зодчого та майстерність виконавців перетворили кожну деталь оздоблення на самобутній витвір мистецтва. Різьбленням по дереву для декору Андріївської церкви займалися майстри: Йосип Домаш, Андрій Карловський, Матвій Мантуров, Давид Устарс, Христофор Орейдах, Йоган Грот; а позолотні роботи виконували Франсуа Лепренс та Іван Євстифєєв.
В Андріївській церкві, яка завжди була суто православним храмом, в оформленні інтер’єру використано елементи католицизму (проповідницька кафердра, надпрестольна сінь, кругла поліхромна скульптура), які у поєднанні з елементами православного характеру створили унікальний інтер’єр культового призначення.
Красою та витонченістю декоративного оздоблення вирізняється кафедра для проповідей. Появу в кінці XVII століття проповідницької кафедри у православній церкві зумовило розповсюдження стилю бароко. За історію свого існування проповідницька кафедра пройшла довгий і цікавий шлях розвитку: від простої ораторської трибуни античних часів до пишно декорованої малої архітектурної форми церковного інтер’єру доби бароко. З плином часу кафедра трансформувалась у витончений твір декоративного мистецтва, який у деяких православних храмах використовується за призначенням і до сьогодні, а в деяких виконує роль модної декоративної прикраси XVIII ст. За оригінальним задумом Растреллі кафедра для проповідей Андріївської церкви нагадує мініатюрну театральну ложу. На кафедру ведуть східці з балюстрадою, поверхню якої пишно прикрашають гірлянди стилізованих квітів, живописні медальйони біблійного змісту. Складається враження, що позолочені об’ємні фігури двох ангелів підтримують та ніби несуть на своїх крилах кафедру.
У вівтарній частині церкви над престолом розташована оригінальної композиції сінь-ротонда. Надпрестольна сінь або ківорій є рідкісною малою архітектурною формою, що зайняла особливе місце у християнському храмі. За своїм призначенням ця вишукана декоративна прикраса повинна була «накривати» собою головну святиню храму — престол. Це й відбилося у її назві «надпрестольна сінь», що трактується в церковній архітектурі як навіс над престолом, круглої або сфероподібної форми, що підтримується чотирма стовпами. В Андріївській церкві силует надпрестольної сіні складають вісім спіралеподібних колон коринфського ордера та сферична баня. Колони оздоблено гірляндами стилізованих квітів, а баню — розмаїтим рослинним орнаментом, різної форми закрутками, голівками херувимів, зірочками, променями, короною.
В організації внутрішнього простору храму головну роль відіграє іконостас. Іконостаси доби бароко, перетворившись у самостійну монументально-декоративну композицію, вирізняються витонченою декоративною пластикою, довершеними пропорціями, великою кількістю скульптурної різьби, синтезом різних видів мистецтва. Іконостас Андріївської церкви служить декоративним та ідейно-художнім компонентом інтер’єру. Він привертає увагу вражаючим поєднанням червоного тла з позолотою скульптури і різьблених деталей. Під впливом стилю бароко різьблене оздоблення іконостаса значно ускладнилося за рахунок введення архітектурних форм: колон, пілястр, архітравів, карнизів.
Іконостас Андріївської церкви має чітку архітектурно-різьбярську структуру. Він складається з трьох ярусів, які горизонтально відокремлюються один від одного карнизами складного профілю, а вертикально діляться на частини канелюрованими пілястрами. Внутрішня логіка відчувається і в декоративно-орнаментальному оформленні іконостаса — кількість та об’ємність різьблених деталей збільшується в напрямку до центральної частини, де розташовано композиції з об’ємних елементів та круглої скульптури. Така побудова іконостаса перекликається з архітектурними формами інтер’єру, створюючи єдиний композиційний ансамбль. Загальний напрямок архітектури та декору церкви від периферії до центру і вгору спостерігається і в оздоблення іконостаса, форма якого вписується у трикутник, спрямований вершиною до підбаневого простору.
Центром першого ярусу є Царські врата. Вони орнаментовані вишуканим рослинним орнаментом, листям аканта, голівками херувимів, с-подібними закрутками. Наскрізне різьблення заповнює всю площину врат між клеймами шести ікон: чотирьох круглої форми — із зображеннями євангелістів та двох дужкоподібних — зі сценою «Благовіщення». Перехід між першим та другим ярусами здійснено за рахунок фронтона у вигляді дуги
з фігурами двох ангелів. За архітектурним і декоративним виконанням ця частина іконостаса нагадує тріумфальну арку. Над карнизом другого ярусу розміщено композицію «Всевидюче око», яка складається з картуша, символічного зображення всевидючого ока (трикутник, де по-грецьки написано слово «Бог»), променів, двох скульптур ангелів та стилізованої корони. Третій ярус увінчано скульптурною групою «Розп’яття з предстоячими» з фігурами Христа, Марії, Іоанна, поліхромне пофарбування яких гармонійно поєднується з червоним кольором іконостаса. Основною декоративною прикрасою іконостаса є розкішне обрамлення ікон — різьблені рами різноманітних розмірів і форм. Каркас іконостаса Андріївської церкви було виготовлено в Києві за ескізами й лекалами Растреллі, а декоративну різьбу для нього — у Петербурзі. Над його створенням працював великий колектив теслярів, різьбярів, позолотників, завдяки майстерності яких, розумінню поставленого завдання, індивідуальному смаку, задум Растреллі здобув блискуче втілення.
Важливу роль у декоративному оформленні храму відіграє живопис. В іконостасі Андріївської церкви — 39 полотен олійного малярства, які дають яскраве уявлення про характер іконопису середини XVIII століття. Ікона в цей час втрачає канонічну суворість і догматизм, спостерігається насичення релігійного мистецтва світськими елементами, життєстверджуючим змістом. Тут можна зауважити елементи інших жанрів мистецтва — пейзажу, натюрморту, деталі побуту, намагання створення психологічного портрета. В іконостасі Андріївської церкви спостерігається відхід від церковних канонів не лише в манері написання ікон, але і в композиційному плані. У більш ранніх іконостасах ікони розміщувалися канонічно. Залежно від сюжету вони займали місце у певних чинах: намісному, деісусному, святковому, пророцькому та чині праотців. В іконостасі Андріївської церкви витримана композиція намісного ряду, канонічно розписані Царські врата; композиція решти рядів — вільна, а деякі — деісусний та ряд праотців — взагалі відсутні. У цокольній частині іконостаса знаходяться чотири ікони семи церковних Таїнств: Хрещення, Миропомазання, Шлюбу, Священства, Покаяння, Причастя, Єлеосвячення. На цих іконах у вигляді натюрмортів зображене церковне начиння, яке використовують в обрядах Таїнств.
Над створенням ікон для іконостаса Андріївської церкви у 1751-1752 роках працювала група російських художників, так звана «живописна команда» Петербурзької канцелярії від будівель. Неоднакова живописна манера полотен та архівні матеріали підтверджують відомомсті про великий авторський колектив, хоча питання атрибуції ікон до кінця ще не з’ясовано через відсутність відсутність підписів художників. Керівна роль у написанні ікон належить І.Я.Вишнякову, який чверть століття очолював «живописну команду». Робота над виконанням замовлення дляАндріївської церкви розпочалася на початку 50-х років XVIII століття. Абсолютно справедливим здається припущення дослідниці творчості О.Антропова І.М.Сахарової, що Вишняков був не тільки організатором виконання замовлення, а й сам безпосередньо брав участь у написанні деяких ікон для іконостаса. Зокрема, вона стверджує, що Вишнякову належить образ Богоматері з Немовлям з намісного ряду. Під керівництвом І. Я. Вишнякова над створенням ікон для Андріївської церкви працювали живописці: Олексій Антропов, Андрій Єрошевський, Петро Семенов, Олексій Бєльський, Олексій Поспєлов, Іван Фірсов.
Найвизначнішим з художників, що брали участь у написанні ікон для Андріївської церкви, був Олексій Антропов (1716-1795). Неабиякий талант, організаторські здібності, наполегливість у досягненні поставленої мети виділили Антропова з числа художників «команди», й тому саме йому була довірена відповідальна робота — привезти ікони з Петербурга до Києва, розмістити їх в іконостасі, організувати розпис підкупольного простору, а також виконати решту необхідних живописних робіт. У Києві Антропов працював протягом трьох років (1752-1755). Тут він зміцнів як художник та збагатив свою творчість національними рисами народного мистецтва України. Пензлю Антропова належать живописні клейма балюстради проповідницької кафедри, ікона «Зішестя Святого Духа» під балдахіном кафедри, зображення Андрія Первозванного на західному склепінні церкви, ікона іконостаса «Успіння Богородиці», сцена «Благовіщення» з Царських врат, запрестольний образ «Тайна Вечеря». Антропов також керував та брав безпосередню участь у розписах бані та парусів храму, де зображено архангелів і євангелістів. Великий обсяг робіт та характер живопису дають підстави припустити: до цієї роботи могли долучитися місцеві українські художники, але, на жаль, жодних вірогідних документів, що підтверджували б цю думку, досі не виявлено. Особливо вирізняється зображення євангеліста Луки, де відчувається вплив українського портретного живопису XVII століття. Серед творів Антропова в Андріївській церкві найбільшої уваги заслуговує запрестольна вівтарна композиція «Тайна Вечеря», датована 1754роком. Вона вражає своїми розмірами (8,3 кв. м), монументальністю, широкою манерою виконання, значимістю персонажів. Сюжетна лінія ікони — це євангельський переказ про останню зустріч Ісуса Христа з його учнями, перший обряд причастя, повідомлення про зрадництво Іуди. В іконі «Тайна Вечеря» Антропов яскраво продемонстрував реалістичні тенденції, які проникали у живопис бароко середини XVIII ст. Творам художника, виконаним для Андріївської церкви, властива своєрідна композиційна та живописна манера, яка, проте, не завадила їм органічно влитися в загальну систему декоративного оформлення інтер’єру.
Зворотний бік іконостаса Андріївської церкви прикрашено живописними полотнами на сюжети Старого Заповіту та Апокаліпсису: «Манна небесна», «Первосвященник Аарон», «Святкування ізраїльтянами першої Пасхи», «Тайна сповіді», «Поклоніння царів земних Царю Небесному». У написанні цих ікон брали участь українські художники. Сюжет «Манна небесна» належить пензлю києво-подільського живописця Івана Роменського, а козелецький живописець Іван Чайковський є автором сцени з Апокаліпсису «Поклоніння царів земних Царю Небесному». Реставрацію цих ікон було здійснено протягом 1982-2003 років. Завдяки таланту та високій професійній майстерності художників-реставраторів корпорації «Укрреставрація» з’явилася можливість вперше побачити на виставці в Північній залі Софійського собору живопис зворотного боку іконостаса Андріївської церкви, який ніде і ніколи раніше не виставлявся.
В Андріївській церкві репрезентовано живопис двох історичних епох — XVIII та XIX століть. Картини XIX століття «Проповідь апостола Андрія» і «Вибір віри князем Володимиром» зайняли гідне місце в храмі у 1867 році, коли відзначався юо-річний ювілей з дня освячення церкви. Полотна написано в стилі класицизму. Вони викликають зацікавленість своїми сюжетами та виконанням. Автором картини «Проповідь апостола Андрія» є талановитий український художник П.Т. Борисполець (1805-1880). Написав він її 1847 року в Парижі,куди виїжджав для удосконалення майстерності. Борисполець народився на Чернігівщині, спочатку обрав кар’єру військового, але згодом залишив військову службу і присвятив своє життя мистецтву. Він стає вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв, разом з геніальним Т. Г. Шевченком відвідує клас Карла Брюллова, одержує за свої роботи золоті та срібні медалі. Пізніше Борисполець їде за кордон, спочатку до Франції, потім — до Італії, де виконує окремі замовлення Академії мистецтв та створює ряд самостійних робіт. Картина «Проповідь апостола Андрія» була подарована художником місту Києву.
Існують два літописних перекази про передумови християнізації Київської Русі. Перший пов’язує виникнення та розповсюдження християнства на території давньоруської держави з місіонерською діяльністю Андрія Первозванного, а другий оголошує хрещення Русі наслідком свідомого вибору нової віри київським князем Володимиром Святославичем.
Сюжетною лінією картини «Вибір віри князем Володимиром» є тема введення християнства: представники духівництва різних віросповідань знайомлять Володимира з релігійними системами — католицизмом, іудаїзмом, мусульманством і православ’ям. Автором цього полотна є латиський художник Йоганн Леберехт Еггінк (1784-1867). Обидві картини з’явилися в церкві до ювілейної дати — 50-річчя від дня освячення храму за сприяння А.М.Муравйова. Найбільш відомий Муравйов як автор великої кількості книг на релігійну тематику. Останнє десятиріччя його життя тісно пов’язане з Києвом та Андріївською церквою. Завдяки його ентузіазму, невичерпній енергії до ювілейної дати церкви було проведено значні роботи з укріплення пагорбу і ремонту храму. Поховано ктитора Андріївської церкви за його власним заповітом у підземній церкві Сергія Радонежського, яку він сам влаштував під вівтарем верхньої церкви.
Неповторні твори мистецтва, що знаходяться в Андріївській церкві — дерев’яне різьблення, гіпсове ліплення, олійний живопис — дійшли до наших днів цілісним ансамблем та у повній збереженності.