Новини

Господарський суд Тернопільської області виніс рішення про повернення частини вкраденого монастиря Православній Церкві України

Заява голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Михайлівни Шевчук від 30 липня 2019 року, яка була внесена до Єдиного Реєстру Досудових Рішень, номер кримінального провадження:  12019210010002209 змусила Високопреосвященнійшого Архієпископа Тихона (Петранюка Тараса Івановича), як керуючого Тернопільсько-Бучацькою Єпархією Православної Церкви України, невідкладно звернутись до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою вих. №19/09-юр. від 02.08.2019 (вх. №613 від 06.08.2019) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Джуриненерго” про:

–           визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією “Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви” (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ “Джуриненерго” (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна – нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, який оформлений у протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ “Джуриненерго” від 05.08.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ “Джуриненерго” від 05 серпня 2016 року ;

–          визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Джуриненерго” від 05.08.2016 року (пункт 2 протоколу № 2 від 05.08.2016 року) з передачі релігійною організацією “Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви” (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ “Джуриненерго” (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна – нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9.

В поданій заяві Шевчук Наталії Михайлівни, голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія», містились відомості про вчинення кримінального правопорушення, де викладено обставини про те, що архієпископ ТИХОН (Петранюк Тарас Іванович) як правлячий архієрей релігійної організації «Консисторія Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ)», приховує злочин, скоєний архієпископом Мстиславом (Гуком Ростиславом Володимировичем), використовує своє службове становище, та не надає своєї згоди на залучення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №1201921001000763, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, релігійної організації, майно якої було незаконно відчужене, в якості потерпілого. Із заяви, поданої Шевчук Наталією Михайлівною до правоохоронних органів, вбачалося, що архієпископ Тихон (Петранюк Т. І.) вчинив дії стосовно приховування злочину, що підпадають під ознаки правопорушень, відповідальність за які передбачено ст. 396 та 364 КК України.

На сьогодні справа розглянута. Частина Петро-Павлівського чоловічого монастиря УАПЦ, а саме гідроспоруда будівля номер 9 – повернута у власність Церкви. Питання лише одне – чи надовго?

РІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(ПОВНИЙ ТЕКСТ)

Нагадаємо, що 12 липня 2017 року в ЗМІ від голови Громадської Організації «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова)» Наталії Шевчук стало відомо про канонічний злочин за участі Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія (Малетич) та керуючого Тернопільською Єпархією УАПЦ архієпископа Мстислава (Гук).

Змовившись між собою ієрархи зухвало продали частину пам`ятки архітектури місцевого значення «Червоногородський замок», де функціонував Свято-Петро-Павлівський чоловічий монастир УАПЦ. За шахрайською схемою псевдоієрархи віддали святиню у приватну власність ТОВ «Джуринфортеця» – громадянці Кузан Ользі Миколаївні.

26 липня 2017 року голова Громадської Організації «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова)» Наталія Шевчук оприлюднює додатково інформацію про ще одну частину земельної афери, де Предстоятель УАПЦ Митрополит Макарій (Малетич) та архієпископ Мстислав (Гук), продали залишки початку будівництва гідроелектростанції у приватну власність ТОВ «Джуриненерго» – скупщиком краденого став такий собі Вівчар Роман Володимирович.

8 вересня 2017 року Божого в Тернополі відбулись Єпархіальні збори під головуванням Митрополита Макарія (Малетич) Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, тимчасово керуючого Тернопільською єпархією УАПЦ – духовенством під тиском прийнято рішення, що Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церква відмовляється від порушення кримінального провадження, позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області  подавати не буде і залишає продане майно Церкви у приватній власності з метою уникнення скандалів та втрати авторитету Церкви.

19 вересня 2017 року рішенням Єпархіальних зборів Тернопільської єпархії УАПЦ єпископ Тихон (Тарас Петранюк) призначається керуючим Тернопільською єпархією УАПЦ із збереженням керівництва Одесько-Чорноморською єпархією УАПЦ.

Єпископ Тихон (Петранюк) став гідним послідовником кримінальних традицій попередніх керуючих єпархією і зразковою маріонеткою в руках Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія  (Малетич).

З біографії Тихона (Тараса Петранюк) відомо, що з21 жовтня2009 він був призначений на посаду єпископа Луганського і СтаробільськогоУПЦ Київського Патріархату. Однак своїми діями розвалив і так одну з найбідніших єпархій УПЦ КП.

Улітку 2010 року ЗМІ розтиражували інформацію про підпал дерев’яного храму на честь Архістратига Божого Михаїла у Луганську. Згідно з повідомленням єпископа Тихона (Петранюк), вночі 18 липня двоє невідомих побили сторожа і підпалили майже завершену будівлю церкви. Збитки склали понад 300 тис. гривень. Проте згодом з’ясувалось, що пожежі не було. Єпископ Тихон (Петранюк) таким чином хотів приховати фінансові розтрати не за призначенням. Коли справа набула розголосу, Тихон (Петранюк), який у березні 2010 року шахрайським шляхом заволодів грошима мешканця міста Луганська у сумі 100 тисяч доларів США, втік з єпархії.

13 грудня 2010 року Священний Синод УПЦ КП звільнив Тихона (Петранюка) від управління Луганською єпархією та заборонив у священнослужінні до повного і правдивого покаяння.

Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Луганській області порушило кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах) та оголосило Тараса Івановича Петранюка (єпископа Тихона) у розшук.

У березні 2018 року в досудовому розслідуванні №12017210010003614 за фактом привласнення грошових коштів релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» на суму 292тис.грн, отриманих від відчуження пам’ятки архітектури місцевого значення «Руїни палацу ХVІІ–ХІХ століть», за ч. 4 ст.191 КК України, поліція була вже готова вийти на фінішну пряму шляхом складання обвинувального акта та передати справу до суду, оголосивши підозру архієпископу Мстиславу (Гуку Р.В.) проте єпископ Тернопільський Преосвященніший Тихон (Петранюк), діючи від імені Тернопільської єпархії УАПЦ як керуючий, письмово не надав згоди на визнання потерпілою релігійної організації «Консисторії (Єпархіального управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви», незважаючи на те, що за відчуження нежитлової будівлі (Руїни палацу ХVІІ–ХІХ століть) комплексу будівель і споруд, розташованих у с.Нирків Заліщицького району Тернопільської області, на розрахунковий рахунок чи в касу консисторії Тернопільської єпархії УАПЦ кошти НЕ надходили.

30 березня 2018 року владика Тихон (Петранюк), виконуючи благословення свого покровителя Митрополита Макарія (Малетич), тодішнього Предстоятеля УАПЦ, з метою домогтися закриття кримінального провадження та відправити усі наявні матеріали кримінального провадження в архів, а не до суду, намагаючись остаточно «погасити пожежу», справу, що впритул підійшла до межі вручення підозри архієпископу Мстиславу (Ростиславу Гуку) та накладення арешту на відчужене майно Церкви, відвідує з «дружнім» візитом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Богомола Олександра Миколайовича, про що звітує на сторінці Facebook, остаточно впевнившись, що кримінальна справа буде закрита за відсутністю заяви потерпілої сторони, тобто Тернопільської єпархії УАПЦ. За що і отримує відзнаку від Митрополита Макарія (Малетич) – титул архієпископа.

У зв’язку з цим головою ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Шевчук до Управління захисту економіки в Тернопільській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення керуючим Тернопільської єпархії архієпископом Тихоном (Тарасом Івановичем Петранюк), що полягає у приховуванні злочину через зловживання власними повноваженнями, як керівника юридичної особи, якій заподіяно матеріальну шкоду. 30.07.2019 зареєстровано кримінальне провадження за №12019210010002209 з правовою кваліфікацією КК України ст. 396 ч. 1 (Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину).

26 лютого 2019 року в зв’язку із змінами в законодавстві, які вже не передбачають закриття кримінального провадження, відкритого за ч. 4 ст. 191 КК України, у разі відмови потерпілого від обвинувачення, головою ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Шевчук повторно подано заяву про злочин проти Церкви до Управління захисту економіки в Тернопільській області до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, за якою відкрито кримінальне провадження №12019210010000763 за тією самою кваліфікацією — ч. 4 ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах).

29 листопада 2019 року Державним Бюро Розслідувань Територіального управління, розташованого у місті Львові у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України розпочато досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 15 листопада 2019 року та внесено відомості до ЄРДР за заявою голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Шевчук від 30 серпня 2019 року із попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем) щодо незаконного продажу власності Церкви (УАПЦ правонаступниці ПЦУ), Палацу (мур.) (руїни) XVII–XIX ст. — пам`ятки архітектури місцевого значення — Червоногородського замку, що розташований в селі Нирків Заліщицького району Тернопільської області (територія унікального Дністровського заповідника).

21 вересня 2019 Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук офіційно звертається до Блаженнішого Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України (можливо переглянути за посиланням).

9 грудня 2019 року зареєстровано Петицію до Президента України Володимира Зеленського про створення національного заповідника у Дністровському каньоні та повернення унікальної пам’ятки архітектури XVII-XIX ст. з приватної власності – автор Наталія Шевчук.

17 грудня 2019 року Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук в друге офіційно звертається до Блаженнішого Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України з проханням врятувати духовну святиню – Червоногородський Замок та повернути майно Церкві (можливо переглянути за посиланням).

18 лютого 2020 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скасовано постанову слідчого відділення СВ Тернопільського ВП ГУНП у Тернопільській області від 03.01.2020 про закриття кримінального провадження №12019210010002209 від 30.07.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 396 КК України.

ДАЛІ БУДЕ…

ВРЦіРО оголошує 25 березня Днем загальної молитви і посту за Україну

ЗАКЛИК

Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

до загальної молитви і посту за Україну

У доповнення до нашого попереднього Заклику щодо профілактики поширення коронавірусу та усвідомлюючи свою відповідальність за здорове майбутнє українського суспільства, збереження демократичних здобутків держави і поваги до гідності людини, її прав і свобод, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звертається до всіх людей доброї волі з закликом приєднатися до загальної молитви і посту (для тих, кому дозволяє стан здоров’я) за Україну.

Історія свідчить, що єднання народу та взаємодопомога один одному під час складних життєвих випробувань є важливим і ефективним засобом перемоги епідемій, стихійних лих, економічних криз. Однак для усіх віруючих ще більш важливим є усвідомлення того, що лише з Божою допомогою та мудрістю людина може пройти ці складні часи гідно, зі спокоєм у серці, з тверезим розумом.

З цією метою Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оголошує 25 березня 2020 року Днем загальної молитви і посту за Україну.

Ми закликаємо віруючих різних конфесій, а особливо тих в нашій державі, від кого зараз залежить ухвалення складних та відповідальних рішень, у цей день проявити смирення і покаяння перед Богом, залишаючись кожен у місці свого перебування. Закликаємо всіх віруючих звернутися до Всевишнього з молитвою про захист життя та здоров’я кожної людини, подання допомоги у боротьбі з пандемією, про лікарів та всіх, хто жертовно служить ближнім, про зцілення уражених хворобою, про мудрість і наснагу щодо вжиття практичних заходів для недопущення поширення коронавірусу в Україні та світі. Нехай Господь надихне кожного, особливо серед наділених владою, мудро і відповідально діяти щодо надання допомоги нужденним, хворим і особам літнього віку, розроблення плану підтримки самозайнятих осіб і тих сімей, які через карантин залишилися без засобів до існування.

Бережімо віру, мир і спокій у наших серцях. З Божою допомогою виклик, що постав перед усіма нами, буде подоланий, в тому числі завдяки особистій відповідальності кожного щодо дотримання гігієни та вимог карантину, злагодженим профілактичним діям, відважності наших лікарів, усього медперсоналу і працівників інших відповідальних галузей.

Прикликаємо Божий захист і благословення на кожного!

Вселенський Патріарх Варфоломій наказав церквам припинити служби до кінця березня

Вселенський патріарх Варфоломій наказав церквам припинити проводити служби і обряди до кінця березня задля боротьби з поширенням коронавірусу.

Заява Вселенського Патріарха Варфоломія: “Ми заявляємо про свою церковну резолюцію та мандат на припинення до кінця березня всіх богослужінь, подій та обрядів, за винятком приватних молитов у церквах, які залишаться відкритими.

Вселенський патріархат стежить за ситуацією з невідкладним почуттям відповідальності по відношенню до своїх прихожан і усіх людей”.

Також, він закликав усіх обмежити свої подорожі та залишатися в своїх будинках для власної безпеки і захисту населення. У заяві йдеться про те, що церква може переглянути рішення про заборону у залежності від темпів розвитку пандемії коронавірусу. Водночас, монастирі будуть продовжувати проводити регулярні релігійні служби для своїх чернечих громад, але стороннім паломникам і відвідувачам не буде дозволено в’їзд.

Також відзначається, що Патріарх Варфоломій і духовенство молитимуться за весь світ і “за його швидке звільнення від цього випробування”.

Джерело Reuters

Молитва за припинення пандемії коронавірусу (COVID-19)

17 березня під час засідання Священного Синоду Української Православної Церкви затвердили текст молитви проти коронавірусу.

Як повідомили в пресслужбі ПЦУ, у зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу було затверджено відповідні практичні настанови та загальний текст молитви. Також плануюють вживати й інші, передбачені церковною традицією молитви.

З текстом молитви, ви можете ознайомитись далі:

Молитва під час пошесті згубної (епідемії)

Господи, Боже наш, багатий милосердям і милістю, що Своїм мудрим Провидінням керуєш нашим життям, вислухай нашу молитву, прийми покаяння за гріхи наші, припини пошесть згубну, яка спіткала нас, як Ти і раніше припиняв згубні пошесті серед людей.

Милосердний Спасителю, захисти здоров’я тих, хто на Тебе уповає. Лікарю душ і тіл наших, дай одужання тим, що хворіють, і підведи їх з ложа недуги та страждань. Благослови, Господи, укріпи і захисти Своєю благодаттю усіх тих, хто з благодійністю і жертовністю піклується про хворих вдома чи в лікарнях. Визволи людей в нашому місті (селі, монастирі), в нашій країні і по всьому світу від пошесті згубної, від хвороб і страждань та навчи нас цінувати життя і здоров’я як Твої дари. Дай нам, Боже, Твій мир і наповни наші серця непохитною вірою в Твій захист, надією на Твою підтримку і любов’ю до Тебе і наших ближніх.

Твоє бо є щоб милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ

71 рік з дня народження Блаженнішого Митрополита Мефодія

Сьогодні, 11 березня 2020 року Божого, виповнюється 71 рік з дня народження Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015).

Владика був справді великим трудівником на ниві Христовій, якому доля приготувала в складний час очолити УАПЦ. Мудрий пастир і церковний політик. Він смиренно звершував своє архіпастирське служіння на Тернопільській кафедрі зберігаючи та приумножуючи доручене його турботам стадо Христове. З гідністю ніс “тяжкий хрест” відповідальності за долю Православ’я в Україні.

Піднесімо і ми свої щирі молитви за спокій Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Мефодія, щоби Господь приєднав його торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах (Євр. 12:23).

Світла пам`ять! Вічний спокій!

Духовний заповіт Блаженнішого Митрополита Мефодія

Вітання з днем народження Першого серед Предстоятелів – Вселенського Патріарха Варфоломія

29 лютого святкує свій 80-й день народження Вселенський Патріарх Варфоломій І.

Ваша Всесвятосте!

Дякуємо Богу за дар Вашого життя і благі вчинки рук Ваших! Нехай Всемилостивий Господь щедро обдаровує Вас своїми чеснотами і дарами, які корисні для спасіння.

Всемогутня ж правиця Божа нехай супроводжує Вас у нелегкому служінні на користь Церкви Христової, освячуючи та благословляючи кожен день і кожну мить Вашого життя.

Многії і благії літа, Ваша Всесвятосте!

Єпископат ПЦУ помолився за спокій душі Митрополита Мефодія (Кудрякова) у 5-ті роковини упокоєння

Пом’яни́, Го́споди, усо́пшаго раба́

Твоє́го, отца́ на́шего

Митрополи́та Мефо́дія

і всіх в наде́жді Воскресе́нія, і жи́зні вíчния,

і Твоє́го приобще́нія усо́пших

правосла́вних оте́ц

і бра́тій на́ших,

Человіколю́бче Го́споди.

24 лютого 2015 року Божого – став днем кінця земного життя Блаженнішого МЕФОДІЯ, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000–2015).

Встановлення співпричастя з Матір‘ю-Церквою було мрією та програмовою метою Блаженнішого Митрополита Мефодія. Владика мріяв про Церкву, яка одночасно була б помісною, тобто повністю незалежною від Москви, та канонічною, тобто такою, що перебуватиме в євхаристичному спілкуванні з Константинополем та іншими Помісними Православними Церквами. Видання Томосу про автокефалію Православної Церкви України та визнання її з боку Церкви Еллади та Олександрійського Патріархату засвідчило, що Українська Автокефальна Церква є невід’ємною частиною Вселенського православ’я та прямує до встановлення спілкування з Повнотою Православної Церкви. І, з історичної точки зору, в цьому новому напрямі незалежного Українського Православ’я є вагомий внесок Митрополита Мефодія.

Блаженніший мав якийсь особливий, дуже пронизливий погляд. Був різнобічною та дуже освіченою людиною. Цінував українську культуру, багато читав, працював і вимагав від оточення відданої праці. Природжений адміністратор, дипломат, вчитель і приклад для наслідування, непохитний авторитет. Він був дійсно щирою людиною, здатною до беззавітного служіння, виключно відданий правді. Непередбачуваний, Владика Мефодій умів любити безкорисливо свою Україну і свій рідний народ.

 

Вічна пам’ять і вічний спокій покійному Блаженнішому митрополиту Мефодію, душа його нехай в благому місці оселиться і пам’ять його із роду в рід передається.  

Царство Небесне, вічний спокій!

Спогади про блаженоспочилого Митрополита МЕФОДІЯ

Відкритий і простий, щирий і люблячий, скромний і справедливий, мудрий і добрий, небагатослівний і відповідальний — такі слова характеризують Митрополита Мефодія. Співпраця з Його Блаженством для мене стала «великою школою», безцінним часом духовного розвитку та життєвого досвіду.

24 лютого 2015 року — день кончини Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія — час, коли я фізично відчула втрату, втрату щиросердної, світлої людини, справжнього християнина та наставника. Я вдячна Богові, що Владика Мефодій був у моєму житті, бо саме він став живим прикладом доброго пастиря для мене. Поруч з ним я почувалася захищеною і впевненою в завтрашньому дні. Зараз я відверто можу сказати, що такої людини, як Митрополит Мефодій, у моєму житті більше ніколи не буде… 15 років співпраці закарбувались у пам’яті як єдина важлива мить, фундамент на решту мого життя. Блаженніший був духовно надзвичайно міцною людиною, чітко розумів свою місію перед Богом і людьми. Мені часто не вистачає його порад… Він ніколи не вказував, як діяти в тій чи іншій ситуації, просив лише не поспішати з висновками. Знаючи мій запальний характер, йому вдавалось тихим голосом і простими словами вмить вгамувати мої емоції, перемкнути увагу на важливіші й невідкладні речі. Владика дуже поважав людей, хоча завжди залишався принциповим. Він міг поступитися власними інтересами, проте ніколи — інтересами Церкви.

Пригадується наша остання бесіда, коли він, перебуваючи у палаті інтенсивної терапії, відчув моє занепокоєння після розмови з лікарями. Владика не став розпитувати мене ні про що, лише запропонував присісти поруч на стілець і з посмішкою заходився розповідати, що медсестричка, яка того дня чергувала, розповіла йому, що саме в цій палаті, на цьому самому місці свого часу лежав патріарх Філарет. «Йому не дали померти, тож і вас підлікують», — запевнила вона Блаженнішого. Владика розсміявся, підбадьорив мене і запитав, чи мала я час перекусити, простягнув свою тарілку та запропонував лікарняний обід…

Найближче оточення Митрополита знає, що Владика багато читав. Якщо у когось з наших траплявся «зальот», змінити гнів на милість Блаженнішого могла лише гарна книга. Я про це добре знала, отже, книгарня стала місцем мого «порятунку». Книги були найкращими ліками для Владики Мефодія. Дорогою з Києва до Тернополя ми годинами могли обговорювати прочитане Владикою. Я любила слухати розповіді про його життя, роздуми про церковну політику, людей, Бога та Церкву…

З плином часу, вже сьогодні, живучи без нашого Блаженнішого, я краще розумію масштабність його поглядів та ідей, його далеко небезпідставні хвилювання за майбутнє нашої Церкви, за майбутнє України, за наше майбутнє…

Людина живе доти, доки про неї пам’ятають… Сьогодні, в п’яту річницю відходу у вічність Предстоятеля УАПЦ, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Мефодія, ми підносимо свої молитви до Всевишнього, просячи прощення гріхів і воскресіння із мертвих.

Світла і вічна пам’ять Його Блаженству!

Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Наталія Шевчук

Історія Пересопницького Євангелія

Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови та мистецтва, це переклад Євангелія мовою, близькою до народної.

Пересопницьке Євангеліє – книга вагою 9 кг 300 г, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм – символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України. Книгу створено на Волині за меценатством княгині Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Чарторийських – Івана Федоровича та Євдокії. Всі сторінки фоліанта (а їх 964) написано на пергаменті – у XVI ст. цей матеріал був набагато міцнішим і дешевшим за папір. У виготовленні рукопису переплелися, з одного боку, традиція переписування євангельських текстів, а з другого – завдання створити шедевр рукопису та мистецтва створення книги.

2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. 2008-го Київська митрополія Української Православної Церкви спільно з Національною академією наук України та Видавничим домом «АДЕФ-Україна» випустили факсимільний варіант Пересопницького Євангелія. Для відтворення повнокольорових пергаментних сторінок Євангелія знайдено папір, який цілком відповідає пергаменту за тактильними властивостями та фактурою.

Рукопис орнаментовано, прикрашено високохудожніми кольоровими заставками та мініатюрами. За красою оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних серед українських рукописів. Зміст рукопису – традиційне четвероєвангеліє. Своєрідним є вміщення перед кожним Євангелієм так званих сумаріїв – короткого змісту розділу.

Ця книга є проривом у середньовічній свідомості та водночас – адаптацією книжкової церковнослов’янської мови до живої народної. В цьому її унікальність і наукова цінність.

У православній рукописній традиції переписування книг Святого Письма завжди було особливою роботою, де авторство не вказувалося. Така анонімність є характерною особливістю середньовічної християнської культури: скромність, відмова від індивідуальності особи, благоговіння та відповідальність за кожне написане слово. Пересопницьке Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія якої відома нам принаймні частково. Інформацію про те, коли, де й завдяки кому створено Пересопницьке Євангеліє, можна знайти на останній сторінці книги.

За історичною важливістю рукопис, який деякі науковці називають Двірецько-Пересопницьким, можна порівняти з Реймським Євангелієм – також визначною пам’яткою українського книгописання першої половини XI ст. Нині один з найдавніших вітчизняних манускриптів з бібліотеки Ярослава Мудрого належить Франції. Донька київського князя Анна Ярославівна, виходячи заміж за короля Генріха I, привезла на береги Сени коштовне Євангеліє, написане старослов’янською. На ньому вона присягала під час шлюбної церемонії в Реймському соборі. Починаючи з Генріха I, від 1027 року, Реймс стає постійним місцем коронації французьких монархів, які аж до Людовика XIV, вступаючи на престол, клялися на Біблії з Києва.

Робота над рукописом

Роботу над рукописом розпочато 15 серпня 1556 року в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці (сьогодні це село Дворець Ізяславського району Хмельницької області). Саме тоді написано Євангеліє від Матфія і першу половину тексту Євангелія від Марка. Згодом роботу було припинено і відновлено лише 1561 року в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (сьогодні це село Пересопниця Рівненської області). Тут дописано Євангеліє від Марка, завершено Євангелія від Луки та Іоанна, післямова до пам’ятки та Місяцеслів. Весь процес завершився 29 серпня 1561 року.

Давнє місто Пересопниця на високому березі, де перетинаються річки Стубла і Горинь, було колись замком, оточеним стінами та оборонним земляним валом, «переспоєм» (звідси й назва Пересопниця). З XII ст. місто є резиденцією багатьох великих князів – В’ячеслава, синів Юрія Долгорукого – Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Галицького Данила Романовича.

Засновники проекту видання рукопису – відомі волинські меценати: княгиня Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська та князі Чарторийські. Про княгиню Жеславську (Заславську) в післямові до Євангелія повідомляється, що вона прийняла чернечий постриг з ім’ям Параскева і стала ігуменею цього монастиря.

Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і писар Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Робота над рукописом була кропіткою. Можна лише уявити, як зранку, помолившись, чернець щодня старанно виписував на пергаменті пізнім уставом (чорним чорнилом і циноброю – червоною фарбою) літеру за літерою.

На розграфлених аркушах пергаменту Михайло Васильович із невідомим писарем старанно виводили уставним письмом слова попередньо підготовленого архімандритом Григорієм перекладу «для ліпшого врозумлення люду християнського посполитого», як пояснюється в післямові.

Учені-палеографи, що аналізували почерк Євангелія, висунули гіпотезу: можливо, переписувачів було декілька. Невідоме й ім’я художника, який написав чотири мініатюри євангелістів і декорував перші сторінки Євангелія з використанням рослинних орнаментів.

БІЛЬШЕ ФОТО ТА ІНФОРМАЦІЇ 

До п’ятої річниці упокоєння Блаженнішого Митрополита Мефодія

Духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира Високопреосвященніший Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко) до п’ятої річниці упокоєння Блаженнішого Митрополита Мефодія Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015) передав факсимільне видання Пересопницького Євангеліє духівнику Фонду пам’яті Блаженнішого Митроплита Мефодія о. Роману Будзинському.

“До п’ятої річниці блаженного упокоєння Блаженнішого Митрополита Мефодія Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира передає факсимільне видання Пересопницького Євангеліє. Котре свого часу, за життя Блаженнішого Митрополита Володимира, було ним профондоване, видруковане, і сьогодні знаходиться в користуванні широкого загалу для вивчення і для того, щоб ми мали можливість доторкнутися до цієї великої святині нашого народу, котре вже нараховує більше як чотири з половиною століття свого існування, і є пам’яткою давньо-української писемності і української нашої мови” –  сказав Владика Олександр (Драбинко).

Прес-служба Андріївської церкви