Музей «Андріївська церква» Національного заповідника «Софія Київська» отримав тактильні картини. Їх передав Ресурсний центр «Безбар’єрна Україна». Тактильні картини допоможуть незрячим відвідувачам і людям зі зниженим зором знайомитися з мистецтвом через дотик. За повідомленням музею, передача картин стала початком спільної роботи над створенням безбар’єрного простору в Андріївській церкві.

Про ініціативу повідомили невдовзі після Міжнародного дня білої тростини, який відзначають 15 жовтня. Для культурної установи ця дата ставить практичне запитання. Що саме зможе пізнати людина, яка прийде до музею з білою тростиною? І які умови для цього створено?

Мистецтво, яке можна відчути

Андріївську церкву зазвичай описують мовою зорових вражень: силует над Подолом, барокова пластика, різьблення іконостаса, живопис. Цей ансамбль XVIII століття, створений за проєктом Франческо Бартоломео Растреллі, поєднує архітектуру й кілька видів мистецтва. Для людини, яка не бачить або бачить частково, знайомство з ним потребує інших способів передавання інформації. Тактильні картини розширюють ці можливості.

У такому зображенні частину візуальної інформації передають рельєф і фактура. Дотик допомагає простежити контури, розташування елементів, їхні співвідношення. Поступово людина складає власне уявлення про композицію. Словесний опис може доповнити цей досвід: пояснити сюжет, назвати кольори, звернути увагу на художні деталі, які складно передати рельєфом.

Як працює тактильне зображення

Якість тактильної адаптації залежить від того, наскільки зрозумілою вона буде для користувача. Надмір деталей може ускладнити сприйняття. Тому створення таких матеріалів потребує фахової роботи й перевірки разом із людьми, для яких їх призначено. Ресурсний центр «Безбар’єрна Україна» має досвід співпраці з музеями та галереями. Центр адаптує зображення і виготовляє тактильні картини.

Європейські музеї працюють із цим завданням уже десятиліттями. У мадридському Прадо 2015 року представили проєкт Touching the Prado — тактильні відтворення шести творів із музейної колекції. До роботи залучили фахівців у сфері порушень зору. Рельєфні зображення супроводжували матеріали шрифтом Брайля й аудіогіди з поясненнями щодо їх дослідження на дотик.

Досвід Прадо і Лувру

Лувр розвиває тактильний напрям від 1995 року. У вересні 2023-го музей відкрив оновлений простір знайомства зі скульптурою. Тут поєднано зліпки, до яких можна торкатися, зразки матеріалів, написи шрифтом Брайля та звукові розповіді. Продумано й пересування експозицією: напрямна лінія допомагає орієнтуватися, а висоту розміщення об’єктів пристосовано до різних відвідувачів.

Ці приклади показують, як окремий тактильний об’єкт стає частиною цілісного музейного досвіду. Відвідувачеві потрібні зрозуміла інформація до візиту і безпечний маршрут. Важливі також пояснення та достатньо часу для самостійного знайомства з твором. Для розвитку ініціативи в Андріївській церкві такий підхід може бути корисним орієнтиром.

Музей уже має досвід роботи з різними способами сприйняття мистецтва. За інформацією Національного заповідника «Софія Київська», у травні 2026 року тут провели інклюзивний майстер-клас. Його учасниками стали учні Спеціальної школи № 5 імені Я. П. Батюка. Діти досліджували гіпсові форми, ліплення, різьблення, чавунні деталі та сусальне золото. Так учні знайомилися з особливостями бароко через дотик і власну творчу роботу. Працівники заповідника також пройшли навчання з інклюзивних музейних практик.

Інклюзивні практики в Андріївській церкві

Тактильні картини продовжують цю роботу. Щоб вони були зручними у використанні, важливо продумати їхнє розміщення, пояснення до них і допомогу під час знайомства з експозицією. Визначальними тут будуть відгуки незрячих людей і людей зі зниженим зором. Чи легко розрізнити деталі? Чи зрозуміла композиція? Якої інформації бракує? Їхня участь допоможе музею побачити те, що може залишитися поза увагою розробників.

Для історичної пам’ятки це особливо відповідальна праця. Автентичні твори й оздоблення потребують збереження, а відвідувачі — доступу до їхнього змісту. Спеціально підготовлені тактильні матеріали допомагають поєднувати ці завдання. Людина отримує можливість досліджувати адаптоване зображення, ставити власні запитання й обговорювати мистецтво, спираючись на особистий досвід.

Андріївська церква має також особливий церковний вимір: тут діє Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні. У просторі храму турбота про доступність безпосередньо стосується християнського розуміння людської гідності. Уважність до людини виявляється в простих речах. Чи зрозуміло з нею говорять? Чи запитують про потрібну допомогу? Чи поважають її самостійність?

Доступність як вияв людської гідності

У сакральному мистецтві художня форма пов’язана з біблійним сюжетом, молитвою, історією віри. Можливість пізнавати цю спадщину через різні чуття розширює коло людей, які можуть долучитися до розмови про неї. Відкривається простір і для особистого переживання, і для спільного обговорення — з музейним працівником, близькими, іншими відвідувачами.

Для відвідувача цінність цих змін виявиться у власному досвіді. Чи вдалося зрозуміти твір? Чи було зручно користуватися матеріалами? Чи захотілося повернутися? Відповіді на ці запитання допоможуть розвивати доступність Андріївської церкви. А починається ця робота з простої можливості — затримати долоню на рельєфі. Дослідити зображення у своєму темпі й скласти про нього власне враження.