Новини

Звернення Шевченкіської районної в м. Києві державної адміністрації до керівників релігійних громад

Шевченкіська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась з офіційним листом до керівників релігійних громад з проханням призупинити провдення масових богослужінь та посилити дезинфікаційний режим.

Керівникам релігійних громад

Шевченківського району м. Києва

Шановне духовенство!

Враховуючи стрімке збільшення кількості захворілих на COVID-19 на території міста Києва, з метою забезпечення безпеки і здоров’я громадян, вірян, запобігання поширенню на території столиці коронавірусу СОУМІР-19 під час Великодніх Свят просимо Вас призупинити проведення богослужінь за участі масової кількості вірян та не послаблювати обмежувальні заходи, запроваджені на території м. Києва, а також посилити дезінфекційний режим в приміщеннях релігійних громад.

Рекомендуємо Вам орієнтувати віруючих щодо прийнятого рішення про перенесення відвідування кладовищ та інших місць поховань під час
поминальних днів на поминальну суботу перед днем Святої Трійці (06.06.2020).

Одночасно нагадуємо про відповідальність за порушення правил карантину, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм,
передбачених Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,
спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ.

Сподіваємось, що наші спільні зусилля дозволять запобігти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 серед мешканців міста Києва.

З повагою

Керівник апарату Віталій ЦАРАН

Прес-служба Андріївської церкви

ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ЗАКЛИКАВ УСІХ ЛЮДЕЙ У СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ І ВЕЛИКДЕНЬ ЗАДЛЯ ЖИТТЯ ЗАЛИШАТИСЯ ВДОМА

Великдень у 2020 році буде проходити в умовах карантину — всі церкви будуть закриті. Але це важке рішення не є рішенням проти віруючих. Воно прийнято заради захисту всіх людей від летального вірусу.

Вселенський Патріарх Варфоломій напередодні Страсного тижня і Великодня звернувся до всіх людей і закликав залишатися вдома та дотримуватися заходів карантину, передає Укрінформ.

“Пандемія нового коронавіруса змінила наше повсякденне життя і наше церковне життя. Церкви закриті для наших вірян… Ми залишаємося в своїх будинках, щоб убезпечити себе від летального вірусу; але ми відсутні в “батьківському домі”… Проте, ми зобов’язані прийняти важке рішення, поширивши ці правила і на Страсний тиждень. Для захисту кожного без винятку”, — сказав Вселенський Патріарх.

Він закликав усіх людей визнати і зрозуміти, що карантинні заходи, в рамках яких закрили церкви, не можуть вплинути на віру. Це тимчасові обмежувальні заходи і ситуація з коронавірусом, що склалася в світі, стануть ще однією можливістю до кращого усвідомлення значення життєвих цінностей.

“Цей час швидко мине; пандемія ослабне; благодаттю Божою заживуть рани. Я молюся, щоб ми всі вийшли з цієї кризи, усвідомивши глибину всіх речей і переживши “позитивну трансформацію”, зрозумівши силу спілкування з Богом, який є “життям і світлом”, і усвідомивши цінність божественних дарів здоров’я і життя, жертвоприношень і відмови від індивідуальних прав заради любові”, — підсумував Патріарх Варфоломій.

Нагадаємо, у зв’язку з карантином в Україні представники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій вирішили змінити формат традиційних великодніх традицій в 2020 році. У місцях богослужінь в цьому році буде присутня обмежена кількість людей — священик, прислужник, дяк і особи, які технічно обслуговують богослужіння і забезпечують онлайн-трансляцію. Парафіяни зможуть брати участь в богослужіннях тільки в онлайн форматі — вони будуть транслюватися по телевізору і на сторінках церков в соцмережах.

Джерело РІСУ

Слово у день Входу Господнього у Єрусалим

Владність і смирення

Проповідь у день Входу Господнього у Єрусалим 13 квітня 2014 року

Христос посеред нас! І є, і буде!

Дорога з Єрихона до Єрусалима — тяжке випробування. Адже між двома містами значний перепад висот: Єрусалим міститься на кілометр вище рівня моря, а Єрихон — на 250 метрів нижче. Прочани постійно йдуть угору, дорога пролягає через задушливу пустелю… Так само прямували до Єрусалима Господь та Його учні. Однак, кожен крок давався їм значно важче, ніж звичайним прочанам. Адже Господь знав, що йде до святого міста прийняти смерть, а Його учні були нажахані пророцтвом Спасителя, в якому Він попередив їх про все, що там із Ним станеться.

Урочисто вступаючи до Єрусалима, Господь знав, що йде на хресну смерть… Його жертва була добровільною та усвідомленою. Ніщо не змушувало Господа страждати. Ніхто, навіть Його Небесний Отець, не міг змусити Єдинородного Сина стати Спасителем: урятувати людство ціною власного приниження, страждання та смерті.

Владність та смирення… Це парадоксальне поєднання якостей повністю проявилося в Христі Ісусі, Котрий як Цар входить сьогодні до Єрусалима, де Йому належить постраждати.

Наближається свято Пасхи, і Єрусалим повен прочан. Адже, як свідчать історики, на святкування до Єрусалима та околиць збиралося до двох з половиною мільйонів людей. Містами вирують чутки про Ісуса. Кажуть, що Він зцілює сліпих і навіть воскресив із мертвих Лазаря. Багато хто каже, що Він — пророк. Але після воскрешення Лазаря дедалі більше народу визнає Його Месією — Божим Помазаником або царем з роду Давидового, через якого Бог-Яхве спасе Ізраїль від язичників.

До цього часу Ісус Христос уникає відкритого сповідання Своєї месіанської гідності. Як Месію Господа визнавали лише учні, проте й їм бракувало віри та одностайності. Урочисто вступаючи до Єрусалима, Ісус входить до нього як Месія… Разом з Господом іде натовп Його учнів. Гурт учнів складається з декількох концентричних кіл. Найближче до Спасителя коло дванадцяти. Наступне коло — 70 апостолів. Нарешті, за ними — люди, які приєдналися до Спасителя згодом, на шляху до Єрусалима.

Вхід до святого міста — унікальна подія в житті Спасителя. «Від народження в печері, — каже протопресвітер Олександр Шмеман, — до ганебної смерті на хресті поруч із кримінальними злочинцями — все Його життя з нашої людського погляду було суцільною і трагічною невдачею». І лише Вхід до Єрусалима — це момент торжества, момент, коли Господь приймає від народу славу.

На іконі Входу Господнього до Єрусалима зображено два натовпи: ті, що супроводжували Ісуса під час Його подорожі до святого міста, та люди, що вийшли з міської брами назустріч… Сила-силенна людей… Звернутися до такої кількості народу було неможливо, й у Господа залишається єдиний спосіб порозуміння з юрмою: мова священних символів.

Радій від радості, дочко Сіону, — писав пророк Захарія, — торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної (Зах. 9:9).

Як свідчить євангеліст Іоанн, другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано: не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі (див.: Ін. 12:12-15).

А євангеліст Марк додає ще одну характерну деталь: багато ж людей стелили свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встелали ними дорогу (Мк. 11:8).

Дороги Близького Сходу щільно вкриває пил. А кинути свій одяг на дорогу — це неординарний вчинок: так в ізраїльській традиції вшановують лише царський сан. До обряду зустрічі царя належить й привітання Ісуса пальмовим віттям. Цією ж царською семантикою сповнений і виголос, яким зустрічають Ісуса: «Осанна!» або «Спаси!».

Як і сьогодні серед християн, ці слова в Ізраїлі були знайомі майже всім. Адже це слова з відомого 117-го псалма, що разом з іншими псалмами щороку виконували під час святкування Пасхи:

Спаси, о Господи! Допоможи. Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього. Бог Господь і явився нам (Пс. 117:25-27).

Пасху святкували в пам’ять про звільнення Богом Ізраїлю з єгипетського рабства. Тому о цій порі року очікування євреїв на звільнення від іноземного панування посилювалися, а римляни застосовували додаткові заходи безпеки. Поведінка єврейського народу, те, як люди зустрічають Ісуса, свідчить, що вони зараз поклали на Нього всі свої політичні очікування, сподіваючись, що Він поведе їх проти римлян. Складається враження, що ніщо вже не може завадити повстанню й заснуванню держави Месії. Здавалося б, шлях Ісуса вгору, до Єрусалима, тепер завершено, і єдине, Що Йому лишається, — зійти на царський трон. Утім, шлях Ісуса вгору лежить через інше піднесення. Ісуса піднесуть не на земний трон, а на ганебне в очах світу Древо Хреста, Де Він помре з розпростертими та простромленими руками, Що спливатимуть кров’ю…

Європейська традиція передбачає, що цар в їжджає до столиці на коні. Тому доволі поширена версія про те, що вибір осла є промовистим жестом смирення з боку Спасителя. Але таке твердження не до кінця коректне. Тут, найімовірніше, йдеться про культурну відмінність у межах двох різних традицій: Заходу та Сходу. Адже всі прочани, включно з багатіями, які мандрували на колісницях, входили до Єрусалима пішки. Крім того, ставлення до осла на Сході інше, ніж на Заході. Осел на Сході не вважався символом бідності та приниження. Адже в мирний, невійськовий час на ослі мандрували й східні царі…

Символіка Входу Господнього до Єрусалима справді містить у собі певний парадокс. Господь уходить до Єрусалима як Цар. Але натовп, що зараз кричить «Осанна!», через кілька днів кричатиме інші, страшні слова: «Розіпни! Розіпни Його!». Що це може означати? Як можна сприйняти цю метаморфозу в рамках земної логіки? Як зазначає один із найкращих православних богословів минулого століття протоієрей Олександр Шмеман, ми маємо визнати, що «в центрі, в серці християнської віри стоїть, дійсно, життєва невдача, трагедія, земний крах».

«Зійди з Хреста!» — глузуватимуть зі Спасителя, коли Він помиратиме на Голгофі. І ця репліка переслідуватиме й християнство. «Де ваш Бог?» — запитуватимуть християн упродовж історії. «Невже Він не може зупинити зло?» «Невже Він безсилий захистити Свою Церкву?» «Невже Христос, Який є Главою Свого Тіла-Церкви, не здатний звільнити її від тих, хто заплямовує її хітон владолюбством та гординею?»

Якщо молодість сподівається на тріумф, то старість знає: переможні моменти в нашому житті минуть — як мить Входу Господа до Єрусалима, коли Ізраїль віддає Йому царські почесті. Світ, в якому ми живемо, — світ гріха — почався зі зради Денниці. Тому зрада немов у крові цього світу… Вас приймають до того часу, доки Ви уособлюєте владу або асоціюєтесь із нею. Але варто лише віддалитися від неї, варто вам втратити владу — і люди у вас «щиросердно» розчаруються. Ви станете для них звичайною немічною людиною. І ті, хто ще вчора кричав «Осанна!», кричатимуть «Розіпни!».

Хіба не знав Господь, що натовп, який зараз кричить «Осанна», через деякий час пересвідчиться в Його царській «недієздатності» й вимагатиме позбавити Його життя? Хіба не знав Він хитку, нестійку в добрі природу людини?

Знаючи все, Господь входить до Єрусалима самотою. Довкола нього радісний натовп, але Ісус знає, що біля Голгофи, куди Він прямує, лишиться всього кілька людей. Самітність не заважає Господу радіти з іншими, радіти радості інших. Христова самітність не ізолює Його від інших людей. Адже в цій самітності — немає гріха, немає гордовитої величі романтизму… І знову нас вражає це дивне поєднання непоєднуваного: відчуття самітності та любові до інших, внутрішній біль та повна відкритість…

Господь хотів цього торжества напередодні Своїх страждань. «Він хотів, — каже отець Олександр Шмеман, — аби хоча б на якусь мить, хоча 6 в одному місті люди побачили й визнали й проголосили, що справжня влада і сила і слава не в тих, хто отримує її завдяки зовнішній силі та могутності, а в Того, Хто не навчав нічому, крім любові, справжньої внутрішньої свободи і підпорядкування лише вищому і Божественному закону сумління.

Цей вхід до Єрусалима означав розвінчання раз і назавжди влади сили та примусу, влади, що потребує для свого збереження безкінечного самовихваляння. І на декілька годин у Святому місті засяяло царство світла й любові».

Єрусалим було задумано і створено Богом саме для цієї миті. У його браму входили царі та священики, завойовники та прочани, але насправді Святе місто було створене, щоб у нього зайшов Сам Господь… Сум і радість охоплює нас, коли ми сьогодні бачимо Єрусалим… Радість від зустрічі з містом Христа та сум від того, що це місто та його мешканці не пізнали часу свого відвідання.

Однак чи не сумно Господу дивитися на наші душі, де також сяє, але згасає світло Божої присутності? Чи не плаче сьогодні Спаситель над нашою душею так, як колись робив її над Єрусалимом?

Аби пізнати час цього відвідання, привітати Господа пальмовим віттям та зберегти йому вірність у годину страждань, ми маємо ніколи не забувати, що зробив для нас Ісус та якою ціною Він спас нас від загибелі.

Події, описанні в Євангелії, можуть здатися нам далекими, адже нас відокремлює від них і час, і культурна традиція, і наша байдужість, що не хоче помічати страждання інших.

Наприкінці нашої бесіди сьогодні я хочу переповісти історію, що може нагадати нам конкретний зміст слова «спасіння».

Це було в дні громадянської війни, — оповідає митрополит Антоній (Блум). Молода жінка, років двадцяти п’яти, з двома дітьми опинилася в місті, яке зайняли комуністи. Її звали Зоя, і вона була жінкою білого офіцера. Коли б комуністи знайшли її, то неодмінно 6 розстріляли, а тому вона, нажахана усім, переховувалася з дітьми на околиці міста. Глухої ночі у двері постукали. Перелякана Зоя відчинила двері…

– Вас зрадили! — попередила сусідка. — Сьогодні вночі вас поведуть на розстріл. Негайно тікайте!

Зоя подивилася на своїх малих дітей і сказала:

– Але ж я не можу піти! Діти не здужають далеко йти, а, крім того, нас одразу впізнають!

І тоді Наталія (так звали сусідку) раптом виросла в міру того, що Євангеліє називає ближнім, найближчою людиною, готовою все віддати, все зробити для іншого. Вона сказала:

– Ні, вас ніхто шукати не буде, адже замість вас залишуся я, щоб представитися вашим ім’ям.

– Але вас розстріляють!

– Так, але в мене нема дітей.

І Зоя пішла разом зі своїми дітьми, а Наталія лишилася сама в пітьмі ночі. Вона могла щомиті вийти і знову стати собою, врятувати собі життя. Але вона не вийшла… Ми можемо собі уявити, які речі спадали їй на думку, які страшні спокуси її атакували.

«А раптом моя смерть буде даремною? А раптом мене розстріляють, а справжню Зою з дітьми все одно знайдуть і вб’ють?»

Вона не пішла. А коли вранці за Наталією, яка з любові стала Зоєю, прийшли комуністи і повели її на розстріл, мати й діти були врятовані.

Ця історія здається нам фантастичною, але вона цілком реальна. Адже Зою та її дітей добре знав владика Антоній. «Ми пам’ятаємо, якою ціною врятовані», — казала Зоя. И усе своє життя вона та її діти пам’ятали, що їм треба так прожити життя, аби смерть Наталії не була даремною.

Чи спасемо ми свою душу? Чи не заплаче Господь над нею на Страшному Суді? Це залежить від того, чи зможемо ми, подібно до цієї врятованої родини, прожити своє життя, пам’ятаючи, що нас спас Господь Ісус Христос, Який помер заради нас на Хресті ганьби та принижень.

Будьмо ж гідними Його любові, Його милосердя, Його страждань. Не впустимо до серця дух зради. Не забудьмо, що ми визволені від держави смерті ціною крові Боголюдини Ісуса.

Осанна! Гряди, гряди до Єрусалима нашої душі, Господи Ісусе!

Христос посеред нас! І є, і буде!

Олександр (Драбинко), митрополит Переяславський і Вишневський

з видання «Бути вдячним Богові» – К.: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира

Зі святом Благовіщення!

Сьогодні одне з найшановніших свят – Благовіщення. Саме цього дня вісник Божий, Архангел Гавриїл приніс звістку Діві Марії про майбутнє народження Сина Божого. Тим самим людям було дано знак про початок  спасіння людського роду.

Як кожної весни оживає природа, так щороку в цей благодатний день наші серця сповнюються радістю від великої звістки.

Бажаємо всім нам зберегти це почуття. Нехай воно служить джерелом нашої наснаги на добрі справи, внутрішнім нагадуванням про необхідність бути гідними спасіння. Миру, злагоди, щастя Вам і Вашим родинам.

Нехай у Ваших оселях завжди панує мир, здоров’я, щастя, добробут, серце пламеніє любов’ю, а помисли будуть щирими та добрими!

Сьогодні Благовіщення,
Поспішає з ранку народ
На службу до храму — очиститися
Від усіх мирських турбот.
Грає сонце відблисками
У ажурних вітражах,
І голуби купаються
У іскристих променях.
А над церковною площею
Звучить заклично дзвін,
І люди спрямовуються
На поклик з усіх сторін.
Убогі та бідні
Уж зайняли місця,
І з вигуками женуть їх
Сдорогі сторожа.
Відкриті двері завидна,
І не змовкає дзвін.

ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ВИДІЛИВ 90 ТИСЯЧ ЄВРО НА БОРОТЬБУ ІЗ КОРОНАВІРУСОМ

Вселенський Патріархат пожертвувала більше 90 тисяч євро на боротьбу із коронавірусом: 50 тисяч євро були спрямовані уряду Греції, ще 300 тисяч турецький лір (близько 41,5 тис. євро) були виділені уряду Туреччини.

Гроші, виділені Греції, будуть спрямовані в основному на потреби безхатченків, повідомляє Релігійна правда з посиланням на Оrthodox Times.

Вселенський Патріархат наголосив, що цей жест Церкви-матері “супроводжується її теплими молитвами до лікарів наших душ і тіл, щоб подолати цю велику спокусу і щоб наш Господь повів людство “до відпочинку”.

Як повідломлялось раніше, Вселенський Патріарх наказав церквам припинити служби через коронавірус. Він закликав усіх обмежити свої подорожі та залишатися в своїх будинках для власної безпеки і захисту населення.

Господарський суд Тернопільської області виніс рішення про повернення частини вкраденого монастиря Православній Церкві України

Заява голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Михайлівни Шевчук від 30 липня 2019 року, яка була внесена до Єдиного Реєстру Досудових Рішень, номер кримінального провадження:  12019210010002209 змусила Високопреосвященнійшого Архієпископа Тихона (Петранюка Тараса Івановича), як керуючого Тернопільсько-Бучацькою Єпархією Православної Церкви України, невідкладно звернутись до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою вих. №19/09-юр. від 02.08.2019 (вх. №613 від 06.08.2019) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Джуриненерго” про:

–           визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією “Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви” (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ “Джуриненерго” (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна – нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, який оформлений у протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ “Джуриненерго” від 05.08.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ “Джуриненерго” від 05 серпня 2016 року ;

–          визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Джуриненерго” від 05.08.2016 року (пункт 2 протоколу № 2 від 05.08.2016 року) з передачі релігійною організацією “Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви” (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ “Джуриненерго” (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна – нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9.

В поданій заяві Шевчук Наталії Михайлівни, голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія», містились відомості про вчинення кримінального правопорушення, де викладено обставини про те, що архієпископ ТИХОН (Петранюк Тарас Іванович) як правлячий архієрей релігійної організації «Консисторія Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ)», приховує злочин, скоєний архієпископом Мстиславом (Гуком Ростиславом Володимировичем), використовує своє службове становище, та не надає своєї згоди на залучення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №1201921001000763, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, релігійної організації, майно якої було незаконно відчужене, в якості потерпілого. Із заяви, поданої Шевчук Наталією Михайлівною до правоохоронних органів, вбачалося, що архієпископ Тихон (Петранюк Т. І.) вчинив дії стосовно приховування злочину, що підпадають під ознаки правопорушень, відповідальність за які передбачено ст. 396 та 364 КК України.

На сьогодні справа розглянута. Частина Петро-Павлівського чоловічого монастиря УАПЦ, а саме гідроспоруда будівля номер 9 – повернута у власність Церкви. Питання лише одне – чи надовго?

РІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(ПОВНИЙ ТЕКСТ)

Нагадаємо, що 12 липня 2017 року в ЗМІ від голови Громадської Організації «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова)» Наталії Шевчук стало відомо про канонічний злочин за участі Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія (Малетич) та керуючого Тернопільською Єпархією УАПЦ архієпископа Мстислава (Гук).

Змовившись між собою ієрархи зухвало продали частину пам`ятки архітектури місцевого значення «Червоногородський замок», де функціонував Свято-Петро-Павлівський чоловічий монастир УАПЦ. За шахрайською схемою псевдоієрархи віддали святиню у приватну власність ТОВ «Джуринфортеця» – громадянці Кузан Ользі Миколаївні.

26 липня 2017 року голова Громадської Організації «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова)» Наталія Шевчук оприлюднює додатково інформацію про ще одну частину земельної афери, де Предстоятель УАПЦ Митрополит Макарій (Малетич) та архієпископ Мстислав (Гук), продали залишки початку будівництва гідроелектростанції у приватну власність ТОВ «Джуриненерго» – скупщиком краденого став такий собі Вівчар Роман Володимирович.

8 вересня 2017 року Божого в Тернополі відбулись Єпархіальні збори під головуванням Митрополита Макарія (Малетич) Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, тимчасово керуючого Тернопільською єпархією УАПЦ – духовенством під тиском прийнято рішення, що Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церква відмовляється від порушення кримінального провадження, позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області  подавати не буде і залишає продане майно Церкви у приватній власності з метою уникнення скандалів та втрати авторитету Церкви.

19 вересня 2017 року рішенням Єпархіальних зборів Тернопільської єпархії УАПЦ єпископ Тихон (Тарас Петранюк) призначається керуючим Тернопільською єпархією УАПЦ із збереженням керівництва Одесько-Чорноморською єпархією УАПЦ.

Єпископ Тихон (Петранюк) став гідним послідовником кримінальних традицій попередніх керуючих єпархією і зразковою маріонеткою в руках Предстоятеля УАПЦ Митрополита Макарія  (Малетич).

З біографії Тихона (Тараса Петранюк) відомо, що з21 жовтня2009 він був призначений на посаду єпископа Луганського і СтаробільськогоУПЦ Київського Патріархату. Однак своїми діями розвалив і так одну з найбідніших єпархій УПЦ КП.

Улітку 2010 року ЗМІ розтиражували інформацію про підпал дерев’яного храму на честь Архістратига Божого Михаїла у Луганську. Згідно з повідомленням єпископа Тихона (Петранюк), вночі 18 липня двоє невідомих побили сторожа і підпалили майже завершену будівлю церкви. Збитки склали понад 300 тис. гривень. Проте згодом з’ясувалось, що пожежі не було. Єпископ Тихон (Петранюк) таким чином хотів приховати фінансові розтрати не за призначенням. Коли справа набула розголосу, Тихон (Петранюк), який у березні 2010 року шахрайським шляхом заволодів грошима мешканця міста Луганська у сумі 100 тисяч доларів США, втік з єпархії.

13 грудня 2010 року Священний Синод УПЦ КП звільнив Тихона (Петранюка) від управління Луганською єпархією та заборонив у священнослужінні до повного і правдивого покаяння.

Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Луганській області порушило кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах) та оголосило Тараса Івановича Петранюка (єпископа Тихона) у розшук.

У березні 2018 року в досудовому розслідуванні №12017210010003614 за фактом привласнення грошових коштів релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» на суму 292тис.грн, отриманих від відчуження пам’ятки архітектури місцевого значення «Руїни палацу ХVІІ–ХІХ століть», за ч. 4 ст.191 КК України, поліція була вже готова вийти на фінішну пряму шляхом складання обвинувального акта та передати справу до суду, оголосивши підозру архієпископу Мстиславу (Гуку Р.В.) проте єпископ Тернопільський Преосвященніший Тихон (Петранюк), діючи від імені Тернопільської єпархії УАПЦ як керуючий, письмово не надав згоди на визнання потерпілою релігійної організації «Консисторії (Єпархіального управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви», незважаючи на те, що за відчуження нежитлової будівлі (Руїни палацу ХVІІ–ХІХ століть) комплексу будівель і споруд, розташованих у с.Нирків Заліщицького району Тернопільської області, на розрахунковий рахунок чи в касу консисторії Тернопільської єпархії УАПЦ кошти НЕ надходили.

30 березня 2018 року владика Тихон (Петранюк), виконуючи благословення свого покровителя Митрополита Макарія (Малетич), тодішнього Предстоятеля УАПЦ, з метою домогтися закриття кримінального провадження та відправити усі наявні матеріали кримінального провадження в архів, а не до суду, намагаючись остаточно «погасити пожежу», справу, що впритул підійшла до межі вручення підозри архієпископу Мстиславу (Ростиславу Гуку) та накладення арешту на відчужене майно Церкви, відвідує з «дружнім» візитом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Богомола Олександра Миколайовича, про що звітує на сторінці Facebook, остаточно впевнившись, що кримінальна справа буде закрита за відсутністю заяви потерпілої сторони, тобто Тернопільської єпархії УАПЦ. За що і отримує відзнаку від Митрополита Макарія (Малетич) – титул архієпископа.

У зв’язку з цим головою ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Шевчук до Управління захисту економіки в Тернопільській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення керуючим Тернопільської єпархії архієпископом Тихоном (Тарасом Івановичем Петранюк), що полягає у приховуванні злочину через зловживання власними повноваженнями, як керівника юридичної особи, якій заподіяно матеріальну шкоду. 30.07.2019 зареєстровано кримінальне провадження за №12019210010002209 з правовою кваліфікацією КК України ст. 396 ч. 1 (Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину).

26 лютого 2019 року в зв’язку із змінами в законодавстві, які вже не передбачають закриття кримінального провадження, відкритого за ч. 4 ст. 191 КК України, у разі відмови потерпілого від обвинувачення, головою ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Шевчук повторно подано заяву про злочин проти Церкви до Управління захисту економіки в Тернопільській області до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, за якою відкрито кримінальне провадження №12019210010000763 за тією самою кваліфікацією — ч. 4 ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах).

29 листопада 2019 року Державним Бюро Розслідувань Територіального управління, розташованого у місті Львові у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України розпочато досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 15 листопада 2019 року та внесено відомості до ЄРДР за заявою голови ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Шевчук від 30 серпня 2019 року із попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем) щодо незаконного продажу власності Церкви (УАПЦ правонаступниці ПЦУ), Палацу (мур.) (руїни) XVII–XIX ст. — пам`ятки архітектури місцевого значення — Червоногородського замку, що розташований в селі Нирків Заліщицького району Тернопільської області (територія унікального Дністровського заповідника).

21 вересня 2019 Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук офіційно звертається до Блаженнішого Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України (можливо переглянути за посиланням).

9 грудня 2019 року зареєстровано Петицію до Президента України Володимира Зеленського про створення національного заповідника у Дністровському каньоні та повернення унікальної пам’ятки архітектури XVII-XIX ст. з приватної власності – автор Наталія Шевчук.

17 грудня 2019 року Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук в друге офіційно звертається до Блаженнішого Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України з проханням врятувати духовну святиню – Червоногородський Замок та повернути майно Церкві (можливо переглянути за посиланням).

18 лютого 2020 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скасовано постанову слідчого відділення СВ Тернопільського ВП ГУНП у Тернопільській області від 03.01.2020 про закриття кримінального провадження №12019210010002209 від 30.07.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 396 КК України.

ДАЛІ БУДЕ…

ВРЦіРО оголошує 25 березня Днем загальної молитви і посту за Україну

ЗАКЛИК

Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

до загальної молитви і посту за Україну

У доповнення до нашого попереднього Заклику щодо профілактики поширення коронавірусу та усвідомлюючи свою відповідальність за здорове майбутнє українського суспільства, збереження демократичних здобутків держави і поваги до гідності людини, її прав і свобод, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звертається до всіх людей доброї волі з закликом приєднатися до загальної молитви і посту (для тих, кому дозволяє стан здоров’я) за Україну.

Історія свідчить, що єднання народу та взаємодопомога один одному під час складних життєвих випробувань є важливим і ефективним засобом перемоги епідемій, стихійних лих, економічних криз. Однак для усіх віруючих ще більш важливим є усвідомлення того, що лише з Божою допомогою та мудрістю людина може пройти ці складні часи гідно, зі спокоєм у серці, з тверезим розумом.

З цією метою Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оголошує 25 березня 2020 року Днем загальної молитви і посту за Україну.

Ми закликаємо віруючих різних конфесій, а особливо тих в нашій державі, від кого зараз залежить ухвалення складних та відповідальних рішень, у цей день проявити смирення і покаяння перед Богом, залишаючись кожен у місці свого перебування. Закликаємо всіх віруючих звернутися до Всевишнього з молитвою про захист життя та здоров’я кожної людини, подання допомоги у боротьбі з пандемією, про лікарів та всіх, хто жертовно служить ближнім, про зцілення уражених хворобою, про мудрість і наснагу щодо вжиття практичних заходів для недопущення поширення коронавірусу в Україні та світі. Нехай Господь надихне кожного, особливо серед наділених владою, мудро і відповідально діяти щодо надання допомоги нужденним, хворим і особам літнього віку, розроблення плану підтримки самозайнятих осіб і тих сімей, які через карантин залишилися без засобів до існування.

Бережімо віру, мир і спокій у наших серцях. З Божою допомогою виклик, що постав перед усіма нами, буде подоланий, в тому числі завдяки особистій відповідальності кожного щодо дотримання гігієни та вимог карантину, злагодженим профілактичним діям, відважності наших лікарів, усього медперсоналу і працівників інших відповідальних галузей.

Прикликаємо Божий захист і благословення на кожного!

ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ РОЗПОРЯДИВСЯ ПРИПИНИТИ ВСІ ЦЕРКОВНІ СЛУЖБИ

Через епідемію коронавірусу Вселенський Патріарх Варфоломій благословив припинити до кінця березня всі церковні служби та релігійні заходи в підлеглих йому єпархіях.

У заяві Вселенської патріархії мовиться, що станом на 18 березня всі церковні престоли отримали “церковне рішення і наказ припинити всі релігійні служби, заходи і церемонії до кінця березня, крім особистої молитви християн у храмах”. 

Водночас монахам Вселенської Патріархії дозволено проводити церковні служби, але без участі паломників.

У відеозверненні до вірян Патріарх Варфоломій подякував усім, хто бореться з наслідками пандемії коронавірусної інфекції. Він зазначив, що тягар відповідальності, який вони несуть на своїх плечах, вимагає співпраці всіх нас. Зараз час особистої і соціальної відповідальності, – наголосив Глава Константинопольської Церкви.

Він також закликав вірян терпляче ставитися до обмежень, введених владою для запобігання поширенню коронавірусу: “Наше звільнення від цього лиха повністю залежить від нашої співпраці”.

Варфоломій також спростував думку, що радикальні заходи для стримування пандемії підривають засади християнської віри. Він наголосив, що на карту поставлено не віру, а людське життя.

Вселенський Патріарх закликав вірян залишатися вдома і посилити молитви.

Наша віра – жива, і немає жодних виняткових обставин, які можуть обмежити або придушити її. Що має бути обмежене і придушене в цих надзвичайних обставинах, то це зібрання і великі скупчення людей. Залишаймося в наших домівках, – закликав патріарх.

Він висловив упевненість, що вченим вдасться знешкодити коронавірус.

Джерело РІСУ

Вселенський Патріарх Варфоломій наказав церквам припинити служби до кінця березня

Вселенський патріарх Варфоломій наказав церквам припинити проводити служби і обряди до кінця березня задля боротьби з поширенням коронавірусу.

Заява Вселенського Патріарха Варфоломія: “Ми заявляємо про свою церковну резолюцію та мандат на припинення до кінця березня всіх богослужінь, подій та обрядів, за винятком приватних молитов у церквах, які залишаться відкритими.

Вселенський патріархат стежить за ситуацією з невідкладним почуттям відповідальності по відношенню до своїх прихожан і усіх людей”.

Також, він закликав усіх обмежити свої подорожі та залишатися в своїх будинках для власної безпеки і захисту населення. У заяві йдеться про те, що церква може переглянути рішення про заборону у залежності від темпів розвитку пандемії коронавірусу. Водночас, монастирі будуть продовжувати проводити регулярні релігійні служби для своїх чернечих громад, але стороннім паломникам і відвідувачам не буде дозволено в’їзд.

Також відзначається, що Патріарх Варфоломій і духовенство молитимуться за весь світ і “за його швидке звільнення від цього випробування”.

Джерело Reuters

Молитва за припинення пандемії коронавірусу (COVID-19)

17 березня під час засідання Священного Синоду Української Православної Церкви затвердили текст молитви проти коронавірусу.

Як повідомили в пресслужбі ПЦУ, у зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу було затверджено відповідні практичні настанови та загальний текст молитви. Також плануюють вживати й інші, передбачені церковною традицією молитви.

З текстом молитви, ви можете ознайомитись далі:

Молитва під час пошесті згубної (епідемії)

Господи, Боже наш, багатий милосердям і милістю, що Своїм мудрим Провидінням керуєш нашим життям, вислухай нашу молитву, прийми покаяння за гріхи наші, припини пошесть згубну, яка спіткала нас, як Ти і раніше припиняв згубні пошесті серед людей.

Милосердний Спасителю, захисти здоров’я тих, хто на Тебе уповає. Лікарю душ і тіл наших, дай одужання тим, що хворіють, і підведи їх з ложа недуги та страждань. Благослови, Господи, укріпи і захисти Своєю благодаттю усіх тих, хто з благодійністю і жертовністю піклується про хворих вдома чи в лікарнях. Визволи людей в нашому місті (селі, монастирі), в нашій країні і по всьому світу від пошесті згубної, від хвороб і страждань та навчи нас цінувати життя і здоров’я як Твої дари. Дай нам, Боже, Твій мир і наповни наші серця непохитною вірою в Твій захист, надією на Твою підтримку і любов’ю до Тебе і наших ближніх.

Твоє бо є щоб милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ