1685 рік. Київська митрополія опиняється під владою Москви. Найавторитетніший український архієрей того часу відмовляється стати митрополитом за таких умов. Це архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович.

Сьогодні владику часто називають «проросійським» ієрархом. Чи справедливо це? Відповідь шукали учасники 2-ї міжнародної наукової конференції «Лазар Баранович і його доба». Конференція відбулася на початку жовтня 2026 року в Троїцькому соборі Чернігова.

Захід організував Національний заповідник «Чернігів стародавній». Приїхали науковці з України, Польщі, Угорщини та Німеччини.

Матір-Церква — Константинополь

Професорка Лариса Довга нагадує про документ, який важить більше за політичні заяви. Владика Лазар був одним з авторів чолобитної до московського царя.

«Значно більше про політичні вподобання владики Лазаря говорить те, що він був одним з авторів чолобитної до московського царя про те, що не можна переводити Київську митрополію під Московський патріархат, тому що це не канонічно і взагалі гріховно, бо отримали ж хрещення від Константинопольського патріарха, і зміна матірної церкви означає великий гріх у церковному житті й порушення всіх канонів»

Київ прийняв хрещення з Константинополя. Тому для архієпископа Вселенський Патріархат залишався матір’ю-Церквою. Київська митрополія, на думку владики, не мала права цю матір змінювати. Детальніше про Константинопольський патріархат в історії України.

Андріївська церква сьогодні є ставропігією Вселенського Патріархату. Тож слова чернігівського архієпископа звучать для нас особливо близько.

Між гетьманами і царем

Політичні погляди Барановича змінювалися разом з обставинами. Архієпископ мріяв про християнський союз проти Османської імперії. У такому союзі владика бачив Україну поруч із Московією.

Проте на початку 1668 року Баранович підтримав гетьмана Івана Брюховецького. Гетьман почав війну проти Московії через Андрусівський мир. За цим миром Московія і Річ Посполита поділили Україну по Дніпру.

Саме владика передав московському гарнізону в Новгороді-Сіверському гетьманський ультиматум: скласти зброю і покинути місто. У липні князь Костянтин Щербатов рушив на місто, щоб захопити архієпископа в полон. Не заставши владики, загарбники пограбували Спаський монастир.

Восени Баранович схилив наказного гетьмана Дем’яна Ігнатовича до перемов із Москвою. 17 грудня 1668 року архієпископ скликав раду в Новгороді-Сіверському. Рада затвердила Ігнатовича «сіверським гетьманом».

Наступного року Глухівські статті повернули Гетьманщину під протекцію царя. Але вимоги підпорядкувати Київську митрополію московському патріарху там не було.

«У дуже різних ситуаціях він намагався вибудувати якісь дуже складні політичні стосунки й вижити, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі»

Книжник і будівничий

1674 року в Новгороді-Сіверському архієпископ заснував першу постійно діючу друкарню на Лівобережжі. Після пожежі 1679 року друкарня переїхала до Чернігова. Довкола неї зібралися «Чернігівські Атени»: Іоаникій Галятовський, Дмитро Туптало, Олександр Тарасевич та інші.

Владика писав вірші та музику для кантів. Збірка «Лютня Аполлонова» 1671 року налічує близько тисячі поезій. Архієпископ заклав Троїцький собор Чернігова. Головним меценатом будівництва став колишній учень владики — гетьман Іван Мазепа.

Помер Лазар Баранович 1693 року. Справу продовжив учень і наступник на кафедрі — святитель Феодосій Чернігівський. Пам’ять святителя зазначено в церковному календарі.

Молімося за Україну і за єдність Христової Церкви.