За один вересневий тиждень Києво-Печерська лавра заговорила до світу у трьох столицях. У Лондоні Музей Вікторії та Альберта вперше показує сім унікальних пам’яток з її колекції. У Парижі виставку про Лавру відкрили в штаб-квартирі ЮНЕСКО. Тепер ту саму експозицію побачив Вашингтон.

Виставку «Києво-Печерська лавра: 975 років історії — 100 років відповідального збереження» представили на прийомі з нагоди 35-річчя відновлення Незалежності України. Прийом організувало Посольство України в США разом з Ukraine House.

Серед гостей були члени Конгресу, представники Адміністрації США та дипломатичного корпусу. Прийшли духовенство, громадські діячі, керівники провідних американських компаній. Були українська громада, експерти й журналісти.

Понад два століття в одному залі

Експозиція охоплює зображення Лаври від кінця XVIII до початку XXI століття. Вони показують, як змінювався архітектурний ансамбль і окремі храми. Але головне на цих знімках — люди. Ті, для кого Лавра була місцем життя, праці й молитви.

Для американського глядача це рідкісна нагода. Лавру тут знають здебільшого з новин про війну. Виставка ж показує інше: безперервність. Святиня переживала пожежі, війни й зміни влади, але залишалася собою.

Тимчасовий повірений у справах України в США Денис Сєнік нагадав про цілі Кремля. За його словами, від першого дня повномасштабного вторгнення Росія прагне стерти українську культуру та ідентичність. «Києво-Печерська лавра є невід’ємною частиною цієї спадщини», — наголосив дипломат.

Сєнік назвав виставку свідченням того, що українська спадщина живе і переходить до нових поколінь. Він також повідомив, що після Вашингтона експозиція вирушить до інших міст США.

Дві дати одного року

2026 рік для Лаври подвійно ювілейний. Минає 975 років від першої писемної згадки про монастир. І сто років від заснування заповідника, який досліджує та береже її пам’ятки.

Звідси й назва виставки. Вона не лише про давнину. Вона про століття щоденної праці реставраторів, науковців і музейників. Про людей, чиїми руками святиню передають від покоління до покоління.

Сторіччя заповідника внесено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО. Тому паризьке відкриття мало особливу вагу. Його провели директор Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазаре Елунду Ассомо та заступниця міністра культури Анастасія Бондар. До них долучилися тимчасовий керівник Постійного представництва України при ЮНЕСКО Микола Мовчан і генеральний директор заповідника Максим Остапенко.

Анастасія Бондар звернула увагу на досвід українських фахівців під час війни. Він стосується підготовки до надзвичайних ситуацій і захисту пам’яток від реальних загроз. За її словами, цей досвід потрібен не лише Україні, а й міжнародній системі охорони спадщини. «Наше спільне завдання — зберегти її автентичність і передати цю спадщину наступним поколінням», — сказала вона.

Відкриття в Парижі зібрало понад 80 представників міжнародних делегацій. Там виставка триватиме до 22 вересня.

Спадщина під загрозою

У грудні 1990 року Києво-Печерську лавру внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вона входить до спільного об’єкта разом із Софією Київською. Сьогодні цей об’єкт перебуває у Списку всесвітньої спадщини під загрозою.

Цього року внаслідок російських атак на Київ пошкоджень зазнали і Лавра, і Софія. Тому кожна така виставка — не лише культурна подія. Це нагадування світові, що київські святині потребують захисту тут і тепер.

Сторіччя, яке торкається і Андріївської церкви

Ювілей лаврського заповідника має пряме відношення до Андріївської церкви. У 1935 році наш храм увійшов на правах філії до заповідника «Всеукраїнське музейне містечко». Саме з цього музейного містечка, створеного в Лаврі 1926 року, веде відлік нинішнє сторіччя.

Отже, Андріївська церква була частиною тієї самої історії збереження, про яку сьогодні розповідають світові. Згодом храм став філією Софійського заповідника. 10 вересня 1968 року він відкрився для відвідувачів як музей.

Сьогодні Андріївська церква залишається музеєм у складі Національного заповідника «Софія Київська». Водночас це діючий храм. За законом 2018 року його передано в безоплатне користування Вселенському патріархату. Тут облаштовано ставропігію Константинопольського патріархату.

Так само, як Лавра, наш храм живе подвійним життям. Він береже пам’ятку світового значення і водночас лишається місцем молитви.

Одна нитка від апостола до печер

Лавра й Андріївська церква стоять на київських пагорбах над Дніпром. Обидві сягають корінням одного літопису. Андріївська церква зведена на пагорбі, де, за «Повістю минулих літ», апостол Андрій поставив хрест. На сторінках того ж літопису постає і печера, з якої почалася Лавра.

Так від апостольської проповіді до подвигу печерських ченців тягнеться одна нитка. Вона пояснює, чому Київ називають колискою християнства на цих землях.

Разом у майбутньому списку ЮНЕСКО

Є ще одна обставина, про яку згадують рідко. У 2009 році Україна внесла до Попереднього списку ЮНЕСКО розширення київського об’єкта всесвітньої спадщини. Нова назва охоплює Софійський собор, Кирилівську та Андріївську церкви і Києво-Печерську лавру.

Тобто Андріївська церква претендує не на окреме місце у списку. Вона має стати частиною того самого об’єкта, що й Лавра. Тому все, що сьогодні роблять для захисту Лаври на міжнародному рівні, стосується і нашої святині.

Хто підготував виставку

Виставку створив Національний заповідник «Києво-Печерська лавра». Партнерами стали Міністерство закордонних справ, Міністерство культури, Посольство України в США та Постійне представництво України при ООН.

Долучилася і Фундація Пилипа Орлика, яка співпрацює із заповідником за Меморандумом. У Вашингтоні її представляла Леся Яструбецька — експертка Фундації, докторка економічних наук. Вона є професоркою Львівського національного університету імені Івана Франка. Також вона запрошена науковиця Чикаго-Кентського коледжу права Іллінойського технологічного інституту.

Зберегти святиню — це не лише відновити стіни й бані. Це розповісти про неї так, щоб світ зрозумів: за кожним куполом стоїть жива пам’ять народу. Цього тижня таку розповідь почули в Лондоні, Парижі та Вашингтоні. Незабаром її почують і в інших містах Америки.