У бліндажах, серед обстрілів, він малював святі образи, які стали духовною зброєю для сотень воїнів.

Як фронтова творчість перетворилась на місію віри

Ікони з крейдяних гір і подарунок Папі Римському: духовна дорога ветерана Назара Бермеса

Мистецтво — це не лише фарби й пензель. Для Назара Бермеса, 35-річного художника зі Львова та ветерана російсько-української війни, воно стало молитвою, захистом і способом вижити серед фронтового пекла. Його ікони народжувались у бліндажах, на шматках крейди, на дерев’яних ящиках з-під боєприпасів. І сьогодні ці святі образи роз’їхалися по світу, несучи людям силу віри, а одна з них зберігається у Папи Римського.

Дорога мистецтва і війни

Назар Бермес з дитинства знав, що його покликання — малювати. Після навчання в Академії мистецтв він став викладачем кафедри дизайну середовища. Але у 2022 році його життя змінилося: мобілізація, фронт, окопи на Донеччині.

Саме там, серед руїн і вибухів, мистецтво стало його духовним прихистком. Командир, дізнавшись, що Назар — художник, жартома кинув йому дитячі акварельні фарби. І з цього почалася фронтова творчість, яка згодом перетворилася на особливу духовну місію.

Ікони з крейди

На Лиманському напрямку, серед крейдяних гір, Назар уперше взявся до ікон. Він діставав із землі пласти крейди, різав, шліфував і на них малював святих. У ті дні, коли не можна було заснути, вирізьблював хрестики, козацькі образи — ніби залишав слід, який тримав віру серед побратимів. Один із таких хрестиків пережив обстріли й не отримав жодної подряпини — для Назара це був символ Божого захисту.

Прапори і благословення

Коли крейда закінчилася, він почав розписувати сотні прапорів для бійців. Це були не просто стяги — це були обереги, що дарували силу.

Перша фронтова ікона Архангела Михаїла сьогодні знаходиться у храмі в його рідному селі Лішня, як подяка Богу і молитва за всіх воїнів. А ікона, створена на ящику з-під боєприпасів, була подарована Папі Римському — жест, що з’єднав окопи Донбасу і Ватикан.

Повернення до цивільного життя

Після демобілізації Назар знову працює в Академії мистецтв, створює мурали й ікони, допомагає волонтерським ініціативам. Його мистецтво — це вже не тільки про красу, а передусім про віру, вдячність і пам’ять.

«На війні тіло витримує все. Але якщо похитнеться віра — у Бога, у перемогу, у майбутнє — тоді буде справді тяжко. Тому я малюю, щоб підтримувати цю віру», — каже митець.

Його ікони — не музейні експонати. Це жива молитва, народжена серед вибухів і тиші окопів. Це мистецтво, яке стало зброєю світла проти темряви.

Джерело: Суспільне.Львів