Пам’ять

ДВАДЦЯТИ ТИСЯЧ МУЧЕНИКІВ, спалених у храмі в НІКОМІДІІ

Коли імператор Максиміан Галерій 304 р. повернувся із переможної війни з ефіопами, він вирішив звершити по всій країні жертвоприношення на подяку богам. Прибувши у Нікомідію зі своїми трофеями, він наказав зібрати усіх мешканців цієї місцевості, аби вони принесли жертви богам імперії, загрожуючи смертю за відмову підкоритися. Щонайперше він стратив кількох християн, які видалися йому найбільш небезпечними, бо мали придворні чини або ж обіймали посади у місцевій адміністрації.

Після того тиран послав найбільш жорстоких зі своїх слуг в усі квартали міста, аби розшукати та піддати страшній смерті кожного християнина, де б він не переховувався. Щодня зростала кількість жертв, які безстрашно свідчили про Христа і входили у небесні обителі святих.

Коли наближався день Різдва, язичники підступно донесли імператорові, що єпископ Нікомідії Анфім, натхненник спротиву, зібрав усіх християн у головній церкві міста. Скориставшись цією нагодою, Максиміан оточив будівлю своїми загонами, аби ніхто не зміг вислизнути, обклав церкву деревиною і хмизом та встановив перед дверима ідольський вівтар. Через своїх вісників він заявив християнам, які молилися у церкві, що кожен, хто хоче врятувати своє життя, може вийти та принести жертву богам.

Диякон Агапій кинувся на амвон, охоплений божественною ревністю, палкішою, ніж усе полум’я цього світу, та вигукнув: «Згадайте, браття, скільки разів ми із захопленням вшановували Трьох отроків, вкинутих у Вавилонську піч, що закликали усе створіння оспівувати славу Божу, і як Бог Слово зійшов до них у тілесному вигляді, аби захистити їх та зробив їх невразливими для вогню, оточивши їх прохолодною росою (Дан. 3:25 і далі). Нині настав час нам наслідувати їх. Віддамо ж себе цій дочасній смерті заради любові Владики нашого, аби царювати з Ним повік!». Усе зібрання в один голос відповіло посланцям Максиміана: «Ми віруємо у Христа Бога і за Нього готові віддати життя!».

Поки солдати розпалювали величезне багаття, святий Анфім за допомогою своїх дияконів зібрав усіх катехуменів, що лише готувалися до хрещення.

Єпископ охрестив їх, помазав святим миром та розпочав Божественну Літургію, наприкінці якої усі причастилися Тіла й Крові Г оспода нашого Ісуса Христа. Озброєні божественною силою та поєднані в єдине тіло Христом, Який перебував у кожному з них, святі мученики не відчували жодного страху, спостерігаючи, як скрізь підіймається полум’я і густий дим починає заповнювати церкву. Вони у захваті співали в один голос пісню трьох єврейських юнаків: Благословіть, діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки (Дан. 3:57 ЬХХ), – доки останній з них не віддав свою душу Богові, задихнувшись від диму.

Будівля палала п’ять днів. Коли врешті-решт люди змогли наблизитися до задимлених руїн, кожен за свідчив, що все це місце було оточене яскравим світлом і замість гострого запаху обвугленої плоті воно було наповнене ніжними й дивовижними пахощами За переказом, до сонму святих там долучилися двад’цять тисяч душ. Що ж до святого Анфіма, він був чудом врятований з вогню, аби своїм свідченням ще багатьох людей привести до спасіння та нового народження у святому хрещенні, поки своєю чергою не прославив Христа мученицькою смертю.

ЧИТАТИ ДАЛІ