Українські віряни готуються вшанувати пам’ять покійних в Димитрівську суботу, символічною волею засновника неділі. Цей звичай зазнав змін, але залишається традицією вшанування померлих і пожертвуванням для церковних потреб.

21 жовтня: “Димитрівська субота” – вшанування пам’яті покійних

«Димитрівською» називається вона тому, що її проводять перед особливим ушануванням великомученика Димитрія Солунського.

У 1380 році князь Димитрій Донський під час міжусобиці в Золотій Орді виступив проти воєначальника Мамая, підтримавши інших ординців. 8 вересня на Куликовому полі війська Димитрія здобули перемогу. Звершивши поминання загиблих ратників, князь запропонував церкві творити спомин убитих воїнів у суботу перед днем свого ангела (26 жовтня). Згодом перестали поминати лише військовиків, і ця субота стала всезагальною (таких протягом року – шість).

У дні поминання спочилих до храму передають записки та пом’яники з іменами покійних родичів. При цьому належить пам’ятати, що до них можна вносити імена тільки православних. За нехрещених, а також самогубців потрібно молитися вдома чи над їхніми могилами.

Цієї суботи будемо просити Бога за померлих отців і братів, за всіх воїнів, загиблих за Батьківщину, за безвинно убієнних не тільки в минулі часи, а й теперішні, за всіх одвіку спочилих православних християн. Зокрема, в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці ввечері п’ятниці правитимуть ранню із заупокійним поминанням, а в суботу – Божественна літургія та велика панахида.

Ми запалюємо під час молитви свічку – символ нашої полум’яної віри. Корисним є в пам’ять про померлого жертвувати на церкву, подавати милостиню з проханням помолитися за небіжчика.

Але жертва на церкву – не тільки гроші. За благочестивим звичаєм, на поминальні столи у храмах вірні кладуть хліб, крупи, печиво, фрукти, цукерки, борошно і т. ін. Це треба залишити в Божому домі: споживаючи принесене, священнослужителі й ті, кому вони передають пожертву, творять поминання.