Українська Православна Церква вшановує пам’ять Усіх святих землі Української, тобто величезного сонма святості пов’язаної з Україною-Руссю. Ця стаття розкриває давню спадщину українських святих, їхні подвиги і внесок українського народу в розвиток Церкви. Також згадується процес канонізації та відновлення справедливої історії, який триває й нині.

Подвижники, мученики і праведні: Наша спадщина святості

У другу неділю після П’ятидесятниці помісна Українська Православна Церква відзначає пам’ять Усіх святих землі Української – тобто всіх угодників Божих, хто своїм народженням, життям, служінням пов’язаний з нашим рідним краєм, з Україною-Руссю. Ми вшановуємо їхню пам’ять, перш за все, тому, що вони походили з нашого народу, творили подвиги на нашій землі, молилися за наш народ, за його благополуччя й утвердження – своїми трудами і молитвою вони примножували славу та велич Української землі та Української Церкви.

Наша Церква має сонм українських святих – священнослужителів, а також благочестивих християн-мирян, які своїм земним життям і працею догодили Господу. Серед них великі князі, які мудро управляли своїм народом (наприклад, святі рівноапостольні князі Володимир і Ярослав та княгиня Ольга), князі, які опирались насильству своєю лагідністю (князі-страстотерпці Борис і Гліб), засновники монашого життя на українській землі (преподобні Антоній і Феодосій Печерські), численні мученики, преподобні і праведні.

Звідки ми дізнаємося про наших святих? З літописів, життєписних оповідань, патериків, церковних документів. Варто згадати, що справу канонізації святих землі Української зміг належним чином впорядкувати Київський митрополит Петро Могила. У 1635 році він перевидав житія Печерських святих або «Патерик», який містив оповіді про всіх стародавніх, переважно домонгольських, печерських подвижників.

В 1640 році на Православному Церковному Соборі, скликаному митрополитом Петром Могилою у Києві, було канонізовано 69 святих, «що на горі Печерській просяяли». Тоді ж була укладена відповідна служба «Канон преподобним отцям Печерським», яка вважалася присвятою всім святим землі Української, оскільки в каноні, окрім преподобних печерських, згадувалися святі рівноапостольні Володимир та Ольга, князі-страстотерпці Борис і Гліб. Але, на жаль, вона використовувалась недовго, бо Синод Російської Церкви пильно стежив за тим, щоб у так званих «малоросійських єпархіях», після анексії 1686 року Київської Митрополії Московським патріархатом, не було й натяку на якихось там окремих святих українських, або в «Малой Росії просіявших».

Відомо, що ще раніше, до святителя Петра Могили, його попередник, митрополит Київський святитель Іов Борецький, канонізував священномученика Макарія, а вже після святителя Петра Могили в Українській Церкві було канонізовано і приєднано до собору українських святих Афанасія, ігумена Берестейського, преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського, преподобномученика Макарія Овруцького, святителя Афанасія, Патріарха Константинопольського, Лубенського, святу Юліанію, княжну Ольшанську та інших святих.

Тільки з проголошенням автокефальної Української Православної Церкви знов постало питання щодо окремого вшанування всіх святих землі Української. Адже до цього часу другої неділі після П’ятидесятниці відзначали «Собор всєх святих в земле Россійской просіявших». Українська Церква актом відповідних канонізацій долучила до сонму святих: святителя Петра Могилу, митрополита Київського і Галицького та всієї Руси; митрополита Тобольського і всього Сибіру Павла Конюшкевича; митрополита Ростовського Арсенія Мацієвича; преподобних Іова і Феодосія, ігуменів Манявських; благовірних князів Ярослава Мудрого та Костянтина Острозького; святителя Іова Борецького, митрополита Київського та праведного Петра Калнишевського та інших.

І нині не припиняється справа канонізації українських святих, відновлення правдивої та справедливої нашої історії: Православна Церква України приєднала до лику святих святителя Йосифа (Нелюбовича-Тукальського), митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, праведну Єлизавету Гулевич (відому як Галшку Гулевичівну), а також святителя Митрополита Київського Рафаїла (Заборовського).

Великий сонм українських святих (попри багатолітні намагання приховати їхні заслуги чи «присвоїти» їх з боку іншого народу-окупанта) засвідчує, що наша давня славна Батьківщина справді здатна народжувати святих, її земля полита кров’ю мучеників, освячена подвигами та безперестанними молитвами преподобних, просвічена євангельськими істинами та Божою милістю.

Всі святі землі Української, моліть Бога за нас!

Молитва до Новомучеників та Ісповідників Землі Української:

Святі новомученики та ісповідники землі Української, щирі друзі Христові, окраса Царства Небесного, совість і слава народу нашого! Вашими молитвами, скорботами і працею розросталась засіяна на горах Київських апостолом Христовим Андрієм Первозванним, спасительна віра Православна. В ній утвердив люд український засновник і будівничий держави православної святий Володимир Великий.
Ми взиваємо до вас, заступників наших прославлених Церквою за стояння в правді та благочесті, взиваємо і до незчисленного, як зорі на небі, люду нашого із всякого прошарку; змореного голодом, живими похованих, спалених в огні, у воді потоплених, замордованих у тюрмах і таборах, чиї імена відомі лиш Богу. Ви всі пройшли через горнило страждань і мук, вас нищили за те, що ви безмежно любили рідну Церкву і матір-Україну. Ви всі стали святими.
Уклінно благаємо Вас оборонців наших: допоможіть земній Вітчизні, під покровом святих молитов ваших вистояти у випробуваннях і нестатках сьогоденних, захистіть від видимих і невидимих недругів, і упросіть Всемилостивого Господа, нехай ради страждань ваших простить слабкодухість і зради народу нашому, помилує возлюблену Батьківщину нашу, і поведе шляхом спасіння, оберігаючи від терну скорбот печалей, обдаровуючи нас миром, любов’ю і благодаттю.

О, святі новомученики та ісповідники землі Української, моліться за нас, щоб ми могли підтримувати свою віру в будь-яких обставинах, залишатися вірними нашій Церкві та нашій Батьківщині, і завжди бути готовими до жертвоприношення для їх захисту. Моліться за нас, щоб ми могли бути сильними віруючими, повні благодаті та любові до нашого ближнього.

О, святі новомученики та ісповідники землі Української, допоможіть нам жити за прикладом вашого благочестивого життя, щоб ми могли наслідувати вашу мужність і вірність, і також стати свідками Христа в світі. Нехай ваша молитва буде з нами завжди, і нехай ваші причастя і заступництво допоможуть нам досягти вічного блаженства в Царстві Небесному. Амінь.