Святий Яків, брат Господній, – жива легенда та образ благочестя. Його неймовірна життєва історія та вплив на ранню християнську церкву.

Життя і Діяльність Святого Якова: Від Братства з Ісусом до Складання Літургії

Святий Яків був сином праведного Йосифа, обручника Пресвятої Діви Марії, від його першої дружини. Церква явно відрізняє апостола Якова, брата Господнього, від інших апостолів з 12-х – Якова Заведеєвого і Якова Алфеєвого. Яків, брат Господній по плоті, входив до числа апостолів від 70-ти.

Святий апостол Яків від самого народження був назореєм, тобто особою, посвяченою Богові, яка добровільно дала обітницю суворо утримуватися від всякого вина та міцних напоїв, від підстригання волосся тощо – словом, від усього, що приносило тілу задоволення. Він носив грубу волосяницю, багато часу проводив у молитві та земних поклонах. Це теж було частиною обітниці назорейства, які служили свідченням чистоти і святості життя ізраїльського народу як обраного.

Про те, чому апостол Яків зветься братом Божим, відповідь знаходимо в Переданні. Так, коли його батько, Йосиф, розділяв землю між своїми дітьми від першої дружини, то захотів дати також певну частину і Господу Ісусу Христу, Який народився від Діви Марії, зарученої йому. Усі сини Йосифа не погоджувались з таким бажанням батька, і лише Яків прийняв Ісуса (тоді ще малого отрока) у спільне володіння своєю частиною – тому і став називатися братом Господнім.

Є ще одна причина. Коли Ісус Христос народився, і Діва Марія змушена була тікати з Ним до Єгипту, тоді і Яків тікав разом з ними, супроводжуючи і Богородицю, і свого батька Йосифа. Коли Ісус Христос виріс і почав вчити народ про Царство Небесне, Яків увірував у Нього. Та й Господь особливо полюбив святого Якова: він був обраний Ним до складу 70-х апостолів; після Воскресіння Господь окремо явився Своєму братові, а потім – іншим апостолам. Також, за Переданням, святий апостол Яків був поставлений Самим Господом на першого єпископа і предстоятеля Єрусалимської Церкви.

Тож апостол Яків удостоївся особливої честі: він не мандрував із проповіддю різними країнами, а навчав і священнодіяв в Єрусалимі, що мало дуже важливе значення для християнського світу. Він першим склав і написав Чин Божественної літургії, який потім скоротили (ради немочі людської): спочатку святитель Василій Великий, а потім святитель Іоан Золотоустий. До речі, Божественна літургія, укладена апостолом Яковом, братом Господнім, до цих пір звершується в Єрусалимі в день пам՚яті цього святого.

Як предстоятель Єрусалимської Церкви апостол Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі у 51 році. А близько 59 року після Різдва Христового він написав Соборне послання до християн із юдеїв із закликом терпеливого знесення страждань. Це послання включене до книг Нового Завіту.

Святий Яків був єрусалимським єпископом упродовж 30 років. А помер мученицькою смертю від рук фарисеїв близько 63 року після Різдва Христового, його забили камінням. На місці смерті, біля храму, він і був похований. За свідченням Орігена, письменника Церкви ІІІ століття, смерть святого Якова справила таке враження на юдеїв, що численні лиха і війни, які слідували за нею, як і руйнування Єрусалима, вважалися ними Божим покаранням за вбивство цього праведника. Мощі святого апостола Якова, брата Господнього, за деякими свідченнями, знаходяться в Римі, в церкві 12-ти апостолів (італ. Santi XII Apostoli).