Проголошення Київського Патріархату: здобутки, помилки та шляхи їх подолання
Блаженніший МЕФОДІЙ
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви
Роздуми з приводу 20-ліття проголошення Київського Патріархату на помісному Соборі УАПЦ 5-6 червня 1990 р.
Цього року наша Церква святкує 20-ту річницю відновлення автокефалії на першому соборі УАПЦ 1990 року. Цього року ми також одночасно святкуємо 20-ліття проголошення Київського Патріархату, оскільки помісний собор УАПЦ 1990 року не лише відновив канонічно незалежну УАПЦ, але й обрав першого Предстоятеля нашої Церкви у патріаршому сані – Святішого Патріарха Київського і всієї України Мстислава (1990-1993).
Двадцять років в історії Церкви – надто малий час, аби робити остаточні висновки. Проте цього достатньо, щоби зробити перші, обережні узагальнення. «Хто ми? Звідки походимо? Куди прямуємо?» Або іншими словами: До якої традиції ми належимо? Якою є наша сучасна ідентичність як Церкви? Яке майбуття її чекає? Пошук відповідей на ці питання сьогодні вельми актуальний. Ми не маємо задовольнятися тим, що вже досягнуто. І не маємо права на повторення помилок. Тому сьогодні, ювілейного 2010 року, для нас важливо звернути увагу не лише на історичні здобутки, але й на помилки та поразки нашої Церкви та автокефального руху в цілому. Наша Церква невелика, проте сильна духом. І на відміну від інших юрисдикцій, вона не привласнювала ні чужої історії, ні чужого майна. Отже, немає підстав боятися критичного огляду нашого двадцятирічного шляху. На цьому шляху ми знайдемо чимало помилок, знайдемо історії зрад та розчарувань. Однак кожне неупереджене око, яке погляне на новітню історію УАПЦ, легко віднайде там й інше: незбагненну дію Божої благодаті, через яку кожне історичне випробування УАПЦ – як це не раз траплялось в історії Церкви – тільки зміцнювало її духовно.