Святий Максим народився 580 р. у знатній константинопольській родині. Обдарований надзвичайним інтелектом та здібністю до високих філософських розмислів, він здобув блискучу освіту й розпочав політичну кар’єру. Імператор Іраклій, який вступив на престол 610 р., оцінив таланти Максима та його християнські чесноти і зробив його своїм секретарем (протосекретіс).

Утім, почесті, влада і багатство не могли зменшити бажання, яке Максим таєм но плекав у своєму серці з юних років, — вести життя, згідне з істинною філософією. Усього лиш через три роки він залишив посаду і марні відзнаки світу цього, щоб прийняти чернечий постриг у Хрисопольському монастирі Пресвятої Богородиці, поблизу Константинополя.

Прекрасно підготовлений дослідженням Священного Писання та вивченням отців Церкви до невидимої боротьби із силами зла, св. Максим швидко здіймався сходами чеснот, що ведуть до блаженної безстрасності. Завдяки практиці аскези він мудро стримував пориви пожадливості, злагідністю гасив дратівливість, звільняючи душу від тиранії пристра стей, а ум підживлював молитвою, легко підносячись до вершини споглядання. У тиші келії, схилившись над безоднею свого серця, Максим відкривав у самому собі велику таїну нашого спасіння. Божествене Слово Боже, керуючись безмежним людинолюбством, змалів настільки, що добровільно поєднався із нашим єством, відєднаним від Бога та внутрішньо розколотим через самолюбство; зійшов, щоб повернути йому єдність, щоб серед людей за панувала гармонія братерської любові, щоб відкрити нам шлях єднання з Богом, адже Бог є любов (Пн. 4:16).

Провівши десять років у безмовності, Максим разом зі своїм учнем Анастасієм оселився у маленькому монастирі св. Георгія у Кизику. Там він почав писати свої перші твори – аскетичні трактати про боротьбу з пристрастями, про молитву, безстрастя та святу любов. Проте спільний наступ аварів та персів на Константинополь (626 р.), відбитий лише завдяки чудесному втручанню Пресвятої Богородиці, змусив монахів розійтися.

ЧИТАТИ ДАЛІ