Преподобний Павло Фівейський
28 січня християни вшановують пам’ять преподобного Павла Фівейського, якого вважають батьком православного чернецтва. У народі в цей день говорять: «Петро і Павло додали день». Вважається, що весна вже не за горами, день стає довшим, а ночі коротшими.
Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, у місті Фіваїді. Дитинство Павла було сповнене мук тому, що він рано залишився сиротою і мусив багато витерпіти від свого користолюбного родича із-за батьківського спадку. Коли розпочалися гоніння на християн святий Павло, дізнавшись про підступний задум видати його в руки гонителів, вирішив покинути місто і піти далеко в пустелю.
Преподобний оселився в печері, біля підніжжя гори, і прожив у ній 91 рік, безперервно молячись Богові вдень і вночі. Ніхто з мирян не бачив його за ці роки. Святий уникав усіх, присвятивши життя Спасителю. Він харчувався фініками і хлібом, які приносив йому ворон, ховався від холоду і спеки в одязі з пальмового листя.
Незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому, який також жив і трудився у Фіваїдській пустелі.
Одного разу святому Антонію прийшла думка, що навряд чи є інший такий пустельник, як він. В ту ж хвилину преподобний почув наказ йти вглиб пустелі, щоб побачити людину, яка живе у цих місцях довше і в духовному відношенні була більш досконалою, ніж сам Антоній.
Святий Антоній знайшов печеру святого Павла. Преподобний спокійно вийшов йому назустріч. Старці назвали один одного по імені, обнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс їм обом скибки хліба. Преподобний Павло відкрив святому Антонію наближення своєї смертної години і заповів поховати його.
Преподобний Павло Фівейський помер у 341 році, коли йому було близько ста тринадцяти років. Він не заснував ні однієї обителі, але незабаром після його смерті з’явилося багато наслідувачів його життя, які покрили пустелю обителями.
Святий Павло преставився під час молитви, стоячи на колінах. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні ангелів, пророків і апостолів, піднімалася до Бога. Преподобний Антоній поховав святого старця, взяв його одяг з пальмового листя і пішов у свою обитель. Цей одяг преподобний Антоній зберігав, як найбільшу святиню у світі, і одягав тільки два рази на рік – на Великдень і П’ятидесятницю.