Ювілей Кременецько-Почаївського заповідника: культурна подія — і незручне обличчя ПЦУ
На 25-річчі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника зібрались керівники провідних національних заповідників України, науковці та представники влади. Орден від імені Митрополита Епіфанія вручав архієпископ Тихон Петранюк — людина з кримінальним провадженням, підозрою у державній зраді та зв’язками з «ЛНР». Коментує голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук.
29 травня духовна і наукова еліта України зібралась на Тернопільщині. Але саме тут постало питання: чи справді у Предстоятеля скінчились гідні представники?
29 травня 2025 року Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник відзначив 25-річчя від дня заснування. Це був день, гідний своєї події.
На Тернопільщину приїхали керівники провідних державних інституцій культури та науки: Неля Куковальська — генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська», Тетяна Кербут — генеральний директор Національного заповідника «Гетьманська столиця», Ірина Мошик — генеральний директор Національного заповідника «Глухів», Анатолій Маціпура — генеральний директор «Замків Тернопілля», Ірина Мигович — директор Державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах, Ігор Тимець — голова правління «Західноукраїнської спілки музеїв», представники Львівського національного університету імені Франка та директор Департаменту культури і туризму ТОДА Світлана Байталюк.
Відбувся круглий стіл «Сакральні пам’ятки Волині: проблеми збереження, дослідження та реставрації в умовах сьогодення». Обговорювали виклики воєнного часу, збереження культурної спадщини, перспективи розвитку пам’яткоохоронної справи в Україні.
Словом — захід, гідний своїх учасників. Захід, про який варто було б говорити виключно з повагою.
Якби не один епізод.
Коли скінчились гідні представники
Директор заповідника Василь Ільчишин отримав орден святого великомученика Юрія Переможця. Нагороду від імені Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія вручав архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон Петранюк.
Не митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор — законний архієрей цієї канонічної території, настоятель Почаївського Свято-Духівського монастиря згідно з Постановою №97 Священного Синоду ПЦУ від 2 лютого 2025 року. Не будь-який інший гідний ієрарх.
Саме Тихон Петранюк.
Людина, щодо якої відкрите і поновлене кримінальне провадження №12012003005000359 за ч. 4 ст. 190 КК України — шахрайство в особливо великих розмірах. Людина, яка перебувала під вартою в ізоляторі тимчасового тримання Луганського МУ ГУМВС, виходила під заставу 114 700 гривень і де-факто ігнорувала підписку про невиїзд. Людина, щодо якої опубліковано розписку про добровільну співпрацю зі структурами так званої «ЛНР» з агентурним псевдонімом «Ферзь» та копію паспорта громадянина «ДНР». Людина, яка є офіційним підозрюваним у державній зраді та яка підписала церковну броню від мобілізації рідному брату — засудженому за загибель людини в ДТП і збут вогнепальної зброї іжевського виробництва.
Коментар голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук
— Коли я побачила, хто саме вручав орден від імені Предстоятеля на державному заході в межах Тернопільської єпархії — у мене виникло лише одне запитання: невже у Митрополита Епіфанія справді скінчились гідні представники?
Постанова №97 Синоду від 2 лютого 2025 року чітко визначає: Почаїв і Кременець — канонічна територія митрополита Нестора. Саме він настоятель Почаївського Свято-Духівського монастиря. Саме він мав стояти поруч із директором заповідника в цей день. Натомість його відтіснили. А на його місці опинився негідник з нетрадиційною репутацією — людина з паспортом громадянина «ДНР» і агентурним псевдонімом «Ферзь».
Ми публікували судові документи. Ми публікували офіційні відповіді державних органів. Священний Синод ПЦУ мовчить. І це мовчання вже само по собі є відповіддю.
ПЦУ прагне визнання Вселенського Патріархату. ПЦУ позиціонує себе як Церква незалежної соборної України. Але як говорити про визнання і довіру, коли офіційним обличчям Предстоятеля на державних заходах стає людина з доведеними зв’язками зі структурами країни-агресора?
Ми — Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія — ставимо це питання публічно. І ставитимемо його до тих пір, поки Синод не дасть відповідь українському суспільству.
Бо тиха вода вже береги рве.

