Стаття розповідає про 12 апостолів, найближчих учнів Ісуса Христа, яких Він обрав для особливої ролі в історії християнства. Серед них – Симон Петро, Андрій, Яків, Іоанн, Филип, Варфоломій, Матфей, Тома, Яків Алфеєв, Симон Зилот, Юда Яковлев та Юда Іскаріотський. Стаття розкриває особливості та подвиги кожного апостола і підкреслює їх важливе значення для розвитку раннього християнства.

Віддані учні Господа, які стали першими лампадами християнства

Сьогодні Церква соборно прославляє славних і всехвальних 12-ох апостолів, найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа. Вони були покликані Господом під час Його земного служіння, вони слідували за Ним під час Його проповіді і навчались у Нього.

Обрання цих апостолів відбулося, як вважається більшістю дослідників, на початку літа 28 року, поблизу Капернаума, перед Нагірною проповіддю Спасителя. Євангеліє подає це так: «Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником» (Лк. 6: 13 – 16). Ці ж імена апостолів знаходимо також в Євангеліях від Матфея (Мф. 10: 2 – 4) і Марка (Мк. 3: 14 – 18).

Чому їх було саме 12? Для первісного християнства, яке зростало на ґрунті юдейської традиції, число 12 мало сакральне значення – на ознаку покликання усіх дванадцяти племен (колін) Ізраїлю. Ці дванадцять учнів-апостолів були звичайними людьми, яких Бог сподобив особливої ролі в історії християнства.

Першозваним, тобто покликаним першим, був Андрій – простий рибалка з Вифсаїди, містечка на узбережжі Галілейського озера. На відміну від свого брата Симона (якого пізніше Ісус Христос назвав Петром), він не мав власної сім’ї, а цікавився духовними питаннями, через що став учнем Іоана Предтечі. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді Андрій разом зі своїм земляком Іоаном Зеведеєвим (майбутнім апостолом Іоаном Богословом) послідували за Месією. Пізніше до них приєднався і брат Андріїв Петро.

Апостол Андрій для нашої Церкви має особливе значення, бо після зішестя Святого Духа на апостолів він пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникне наша Русь-Україна.

Ще одні брати-апостоли: Яків та Іоан Зеведеєви. Були синами рибака Зеведея і Соломії, яка була дочкою від першого шлюбу святого Йосифа Обручника. Тож, брати доводились Ісусу Христу зведеними племінниками. Іоана та його брата Якова покликав до Себе Спаситель на Генісаретському озері. Господь нарік їх «синами громовими», бо їх проповідь, ніби грім, мала розкотитися усім світом. Іоана Свята Церква іменує Богословом, «апостолом любові». Йому після смерті Спасителя було доручено опікуватися Пресвятою Богородицею, він записав одне із чотирьох Євангелій.

Ще одним євангелистом став апостол Матфей, який до покликання служіння Христові працював митарем і збирав податок для Риму. Проповідував у Сирії, Мідії, Персії, Парфії та Ефіопії.

Брати Яків та Фадей, сини Алфея. Мати їх, мироносиця Марія Клеопова, була двоюрідною сестрою Діви Марії, тож брати були Діві Марії племінниками, а Ісусові Христові – двоюрідними братами. Яків після Воскресіння Христового проповідував, потім став єпископом Єрусалимським, головував на Апостольському Соборі 49 року після Різдва Христового. Фадей (він же Іуда Левій) проповідував Євангеліє спершу в Юдеї, Галілеї, Самарії, Ідумеї, потім в Аравії, Сирії, Месопотамії, а під кінець життя у Персії та Вірменії.

Апостол Фома, якого називають в народі «невіруючим», повірив Господу ще тоді, коли, будучи простим рибалкою, вперше почув проповідь Спасителя, все полишив і послідував за Ним. В Євангелії про нього сказано зовсім небагато, але з Передання відомо, що з проповіддю Воскресіння Христового він дійшов якнайдалі від інших апостолів, до самої Індії.

Святий апостол Варфоломій був родом з Кани Галілейської, де Господь Ісус Христос сотворив Своє перше чудо, перетворивши воду на вино. Цікаво, що у Євангелії та Книзі Діянь описане життя і подвижництво апостола під іменем Нафанаїл, а Варфоломій, як вважають дослідники, його друге ім’я, що перекладається з арамейської як син Фалмая. Проповідь святого Варфоломія прозвучала у містах Малої Азії, Індії та Вірменії.

Апостолу Симону, на відміну від Симона-Петра, дали прізвище Кананіт (бо був родом із Кани). Ще називали його Симон Зилот, що в перекладі з грецької означало «ревнивець», бо в нього була ревна любов до Бога. Проповідував у різних країнах, прийняв мученицьку смерть у Персії.

Апостол Филип був родом із Віфсаїди Галілейської, рідного міста двох інших апостолів Андрія та Петра. Проповідував у Скіфії та Фригії. В Ієраполі був розіп’ятий вниз головою. На день його пам’яті припадають заговини на Різдвяний піст, який називають також Пилипівкою.

Іуда Іскаріотський – зрадник, який продав Вчителя за 30 срібняків. Народився в м. Каріоті, від якого пішла назва Іскаріотський, або Іскаріот. Покінчив життя самогубством. Після його смерті апостоли жеребкуванням вибрали ще одного Матфея, другого з таким ім’ям серед 12 апостолів.