Триває дискусія довкола діяльності та статусу Назарія Петранюка, якого пов’язують із церковним служінням у структурі ПЦУ та попереднім перебуванням в іншій юрисдикції — УПЦ МП. У центрі уваги — питання його фактичної участі у служінні та обставини призначення на церковну посаду в період повномасштабної війни. Виникають запитання щодо того, чи виконує він реальне служіння на місці призначення, а також щодо його фізичної присутності у громаді, яку Назарій Петранюк формально очолює. Окремо обговорюється питання, чи не використовується церковний статус як підстава для уникнення участі у військовому обліку або пов’язаних обов’язках, що в умовах війни є особливо чутливою темою для суспільства. Ситуація додатково ускладнюється тим, що призначення пов’язують із родинними зв’язками з ієрархом ПЦУ Тихоном (Тарасом Петранюком), що викликає питання щодо можливого конфлікту інтересів та прозорості кадрових рішень. У час, коли тисячі українців служать у ЗСУ або виконують капеланське служіння, будь-які подібні питання автоматично набувають суспільного значення і потребують офіційного роз’яснення та перевірки з боку відповідних інституцій.

Є великі сумніви щодо фактичного служіння Назарія Петранюка та запитання обставин церковного призначення його в умовах війни

Поки нація стікає кров’ю в боротьбі за виживання, у Тернопільсько-Бучацькій єпархії ПЦУ розгортається сценарій, гідний кримінальної драми. Земля, виділена під собор, — відчужена під забудову. Святиня — фантом. А посада настоятеля — лише зручне прикриття для втечі від мобілізації. Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук оприлюднила результати власного розслідування, від яких волосся стає дибки.

Земля — забудовнику, Богу — пустир

Історія починається з гектарів золотої тернопільської землі, які держава безкоштовно передала Церкві (тоді ще УАПЦ) для будівництва Кафедрального собору святих Кирила і Мефодія. Цільове призначення — духовний центр. Реальність — бетонні джунглі.

На сьогодні понад 70% цієї ділянки вже відчужено на користь приватного забудовника. Замість куполів храму через паркан ми бачимо поверхи комерційних будівель. Для «святої мети» лишили клаптик землі та старий фундамент, який роками слугує декорацією для відводу очей на випадок приїзду високих гостей з Києва.

«Це не будівництво храму, це — цинічне мародерство на церковному майні. Ми зафіксували, що жодних робіт, окрім імітації, там не ведеться вже понад рік. Ця земля фактично вкрадена у Церкви», — констатує Наталія Шевчук.

Операція «Брат»: настоятель-невидимка

Але земельна афера — лише частина схеми. Найбільший цинізм криється в кадрових рішеннях архієпископа Тихона (Тараса Петренюка). Керівником релігійної організації «Кафедральний собор свв. Кирила і Мефодія ПЦУ» він призначає свого рідного молодшого брата — Петренюка Назара Івановича який є священнослужителем УПЦ МП!

Хто такий Назар Петренюк? Він не живе в Тернополі. Він не проводить богослужінь. Його не бачать на єпархіальних зборах. Він — киянин, який з’являється в реєстрах лише для того, щоб отримувати мниму зарплату та, що найважливіше сьогодні, — статус заброньованого від мобілізації.

«Ми маємо докази цілодобового відеоспостереження за ділянкою протягом останніх п’яти місяців. Назар Петренюк там не з’являвся жодного разу. Це «мертва душа» в рясі. Старший брат-архієрей просто створив для молодшого «тиху гавань», щоб той не потрапив до Збройних Сил України. Це пряме зловживання канонічною владою заради порятунку родича від виконання громадянського обов’язку», — заявляє голова Фонду.

Духовний агент на дві табуретки

Розслідування Фонду виявило ще один шокуючий факт. Назар Петренюк — релігійний «перевертень». Роками він служив в УПЦ Московського патріархату. Перейшовши до ПЦУ під крило брата, він не поставив до відома Московський патріархат.

Юридично він — керівник структури ПЦУ в Тернополі, а канонічно — досі числиться священнослужителем церкви, що має єдність із Москвою. В УПЦ МП лише після запитів Фонду дізналися про «подвійне життя» свого клірика. Такий собі «універсальний солдат», який готовий змінювати юрисдикції швидше, ніж облачення, аби лише зберегти привілеї та «бронь».

Запитання до Владики Тихона

Ми офіційно звертаємося до архієпископа Тихона Петренюка оскільки Його Високопреосвященство цнотливо уникає цієї теми:
Де ваш брат проводив літургію протягом останніх пів року 2025-2026?
На якій підставі він став на облік в ТЦК Тернополя, не виконуючи жодних священницьких обов’язків? 
Чому майно громади перетворилося на приватний будівельний майданчик?

«Я не раджу Владиці Тихону навіть намагатися викрутитися. Ми готуємо матеріали мовою документів, аудіофіксацій та відеофактів. Його брехня на вухах Митрополита Епіфанія більше не затримається. Ми вимагаємо негайної канонічної та правової оцінки цієї сімейної поруки», — підкреслює Наталія Шевчук.

Далі буде…

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія