У притчі відкривається суть шляху до спасіння через прощення та милосердя до ближнього. Господь Ісус Христос наголошує на важливості прощення, підкреслюючи, що наше спасіння від Бога залежить від того, як ми прощаємо іншим.

Отримайте дивовижну відповідь на питання спасіння в цій навчальній історії

Сьогоднішня притча дає нам відповідь на важливе питання: як нам спастися? І в ній же отримуємо відповідь: прости ближньому твоєму все. Твоє спасіння – у твоїх руках, тобто прости – і тобі буде прощено. Як все це, здається, просто, а разом з тим як це нам, виявляється, важко зробити. Хоч і читаємо в Молитві Господній: «прости… як і ми прощаємо…». І знаємо, що коли не будемо прощати людям провин їхніх, то й Отець наш не простить нам провин наших.

Цією притчею Господь нагадує про нашу жорстокість до людей, про безмірне милосердя Боже і про те, що при своїй жорстокості ми все ж вимагаємо від Бога бути до нас милосердним.

Господь Ісус Христос, що віддав Себе на хрест заради нашого спасіння, сказав: «…Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф: 6, 14–15). Ось чому, навчаючи учеників, як треба молитися Всевишньому, Господь сказав: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Така умова і міра одержання нами від Бога прощення гріхів, заповідана Самим нашим Спасителем. Бо «якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2).

Тож будьмо милосердними одне до одного і прощаймо взаємно, якщо хто на кого має гнів чи образу, щоб і Бог у Христі простив нас (Кол. 3:13).