Історичне об’єднання УПЦ і УАПЦ стало ключовим моментом духовного відродження держави.

Собор, що змінив усе: народження Київського Патріархату

Всеукраїнський Православний Об’єднавчий Собор 1992 року: історичний крок до духовної незалежності України

25–26 червня 1992 року в Києві відбулася подія, що заклала підвалини нової епохи в історії українського православ’я — Всеукраїнський Православний Об’єднавчий Собор. У резиденції митрополита Філарета на вулиці Пушкінській зібралися архієреї, священники, миряни та духовні лідери з усієї України, щоб заснувати єдину Помісну Православну Церкву, незалежну від Москви.

На цьому знаковому Соборі об’єдналися дві великі гілки українського православ’я: Українська Православна Церква під проводом митрополита Філарета та Українська Автокефальна Православна Церква, яку очолював Патріарх Мстислав. Це об’єднання стало актом відновлення історичної справедливості, прагненням до церковної автокефалії та духовної свободи.

Патріарх Мстислав став першим очільником новоствореної Української Православної Церкви Київського Патріархату. Його особистість символізувала тяглість української державницької традиції — він був небіжем Симона Петлюри, борця за українську незалежність.

Собор ухвалив низку принципових рішень:

— скасування акта 1686 року про приєднання Київської митрополії до Москви;

— засудження рішень Російської Православної Церкви щодо позбавлення сану митрополита Філарета;

— затвердження канонічності об’єднаного церковного організму.

У роботі Собору взяли участь архієреї, представники духовенства та чернецтва, православних братств, мирянських громад і духовних місій — це був справжній народний рух за духовну і національну гідність.

Подальші кроки, зокрема зустріч митрополита Філарета з Вселенським Патріархом Варфоломієм, засвідчили прагнення нової Церкви до визнання і єдності у Вселенському православ’ї. Це стало основою для майбутнього отримання Томосу про автокефалію у 2019 році.

Всеукраїнський Православний Об’єднавчий Собор — це не просто історичний факт, а символ незламного прагнення українців до духовної свободи, самобутності та єдності. Він продовжує надихати нові покоління у боротьбі за незалежну, автокефальну та вільну Православну Церкву України.

Уже 30 червня 1992 року відбулася історична зустріч між Вселенським Патріархом Варфоломієм і митрополитом Філаретом у Стамбулі. Українську делегацію представляли також митрополит Антоній (Масендич), архімандрит Валентин (Дажук), ігумен Данило (Чокалюк) та народний депутат України Василь Червоній (дивіться на знімку вгорі).

Цей Об’єднавчий Собор став не лише релігійною, а й державною подією, яка засвідчила остаточний курс України на духовну незалежність від Москви. Його наслідки відчутні й сьогодні, адже саме з нього почався шлях до повного визнання автокефалії Православної Церкви України.

ДЖЕРЕЛО