Рік тому українські релігійні лідери молилися за мир у кафедральному соборі Осло. 6 жовтня 2026 року норвезькі християни приїхали з відповіддю до Києва. Делегацію Норвезької Ради Церков прийняли у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, за кілька хвилин ходу від Андріївської церкви. Гостей зустрів Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Делегацію очолював генеральний секретар пастор Хенрік Ерхард Германсен.

Для нас, служителів і парафіян Андріївської церкви, це не просто протокольна подія. Це ще одне свідчення того, що Київ залишається місцем, куди Церкви світу приходять, щоб побачити правду на власні очі.

Візит, який повертає слово

Ця зустріч має свою передісторію. 20 жовтня 2025 року делегація Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій побувала в Норвегії. Вона зустрілася з Норвезькою Радою Церков і взяла участь у молитві за мир в Україні в лютеранському кафедральному соборі Осло. Тоді українські лідери розповідали норвезьким братам про страждання народу і про служіння Церков під час війни.

Норвезька сторона після тієї зустрічі запланувала солідарну поїздку до України на 2026 рік. Тепер вона відбулася. Слово, сказане в Осло, повернулося до Києва живою присутністю.

Хенрік Ерхард Германсен знає Україну не з доповідей. Навесні 2024 року він уже приїздив сюди з солідарним візитом разом із Норвезьким Біблійним товариством.

Хто говорив від імені України

Блаженніший Митрополит Епіфаній приймав гостей як черговий головуючий ВРЦіРО. Від Православної Церкви України в зустрічі також взяли участь митрополит Білоцерківський Євстратій і протоієрей Сергій Бережной. Владика Євстратій — заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків.

Предстоятель розповів гостям про діяльність Всеукраїнської Ради Церков, яка цього року відзначає 30-річчя. Ішлося про гуманітарну і благодійну працю, про військове й медичне капеланство. Тобто про те, чим Церкви України живуть щодня: про людей у шпиталях, на фронті, у зруйнованих містах.

Пам’ять про короля, який був поруч

Митрополит Епіфаній висловив гостям співчуття у зв’язку зі смертю короля Норвегії Гаральда V. Монарх відійшов у вічність 28 серпня 2026 року на 90-му році життя, після тридцяти п’яти років на престолі. Предстоятель згадав про його підтримку України і подякував народу й уряду Норвегії за допомогу.

Ця допомога вимірюється не лише словами. За програмою Нансена Норвегія у 2026 році надає Україні 85 мільярдів крон цивільної і військової підтримки. У серпні прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре приїздив до Києва. Тоді він сказав: «Україна продовжує боротися за свою свободу, незалежність і право визначати власне майбутнє».

У лютому до Києва приїздила голова комітету норвезького парламенту з закордонних справ і оборони Іне Еріксен Сьорейде. Вона висловилася ще прямо: «Боротьба українців за свободу і самовизначення – це і наша боротьба».

Тепер ту саму солідарність засвідчили норвезькі Церкви.

Коли ворог цілить у святині

Найболючіше Предстоятель говорив про війну проти віри. Останніми місяцями, за його словами, російські загарбники особливо намагаються морально зламати українців. Вони б’ють по цивільній і релігійній інфраструктурі.

У червні було пошкоджено Успенський собор Києво-Печерської лаври. Понад 750 храмів і релігійних споруд в Україні вже зруйновано або пошкоджено. Священнослужителів різних конфесій убивали, ув’язнювали, катували, депортували.

Київські храми знають ціну цих слів. Під час кожної повітряної тривоги Андріївська церква зачиняє двері і для відвідувачів, і для богомольців. Так сьогодні живе кожна святиня столиці: молиться між сиренами.

Олешки: голос Церков дійшов до Норвегії

Окремо учасники говорили про утиски вірян на тимчасово окупованих територіях. Там російська влада грубо порушує свободу віросповідання.

Найгостріше прозвучала тема Олешок на Херсонщині. 20 вересня ВРЦіРО звернулася до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої Ради Церков та інших релігійних лідерів. «Місто Олешки, розташоване на тимчасово окупованій російськими військами території України, перебуває в гуманітарній блокаді і знаходиться на грані гуманітарної катастрофи», – наголосила Рада. Вона закликала ООН і Червоний Хрест сприяти евакуації людей.

Норвезькі гості повідомили, що цю заяву переклали норвезькою мовою. Її донесли до влади і громадськості Норвегії. Так слово Церков, сказане в Києві, почали чути в Осло.

Мир, якого прагне Церква

Блаженніший Митрополит Епіфаній окреслив позицію, якої Церква тримається від першого дня великої війни. Україна щиро прагне справедливого і сталого миру. Але не прийме капітуляції і втрати незалежності.

Предстоятель висловив надію, що Господь створить умови для перемоги України в боротьбі за свободу. У цих словах немає войовничості. Є давнє християнське розуміння: мир без правди і справедливості не є миром.

Представники Норвезької Ради Церков нагадали, що релігійні спільноти Норвегії допомагають Україні від перших днів повномасштабного вторгнення. Учасники назвали візит свідченням солідарності й християнської єдності та обговорили подальшу співпрацю.

Члени ВРЦіРО не приховували тривоги: попереду важка зима. Але, наголосили вони, український народ прагне залишатися вільним і вірить у перемогу правди.

На згадку гості отримали ювілейні медалі й видання до 30-річчя Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Що це означає для Київської Церкви

Київ віддавна був не окраїною, а джерелом християнського світу для цілого регіону. Сюди йшли паломники, звідси виходили місіонери. Сьогодні Київ знову стає місцем зустрічі: не завдяки імперським претензіям, а завдяки свідченню, оплаченому кров’ю і зруйнованими храмами.

Андріївська церква, ставропігія Вселенського патріархату і колишній кафедральний собор УАПЦ, сама є частиною цього діалогу Києва зі світом. Тому ми особливо цінуємо кожну таку зустріч. Християни з далекої північної країни переклали заяву про голодних людей в Олешках і понесли її своєму уряду. Так вони зробили найважливіше, що може зробити Церква: стали голосом тих, кого не чують.

Молимося за мир для України і за наших захисників. Молимося за людей на окупованих землях і за всіх, хто в цей важкий час не відвертається від нашого народу.