Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія оприлюднив розслідування щодо можливого порушення канонічних норм у Тернопільсько-Бучацькій єпархії ПЦУ. У центрі скандалу — призначення на керівну посаду особи з вироком у кримінальній справі та звинувачення у використанні церковних структур для уникнення мобілізації.

Томос під ударом: розслідування викрило кризу канонічної відповідальності в одній з єпархій ПЦУ

ЕКСКЛЮЗИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ: Чи стане Православна Церква України «канонічним офшором» для дискредитованих вихідців із Московського патріархату?

Доки Україна виборює свою свободу на полі бою, всередині її духовної фортеці виник небезпечний прецедент. Розслідування Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія викриває системний збій у канонічному управлінні однієї з єпархій ПЦУ, що ставить під загрозу репутацію Томосу та довіру Вселенського Православ’я. Питання стоїть гостро: чи спроможна ПЦУ до самоочищення, чи вона перетворюється на структуру, що легітимізує кримінал під виглядом автокефалії?

Анатомія злочину: Від розтрощеного черепа до престолу

Центральною фігурою розслідування є Назар Петранюк — рідний брат архієпископа Тернопільсько-Бучацького Тихона (Тараса) Петранюка.

Згідно з вироком Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року (справа №759/2926/16-к), Назар Петранюк визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, що призвело до смерті людини. Суд встановив: водій проігнорував п. 12.3 ПДР і не вжив заходів для зменшення швидкості, що спричинило відкриту черепно-мозкову травму та смерть потерпілого.

Замість канонічної заборони та покаяння, засуджений вбивця був інтегрований у структуру ПЦУ як юридичний керівник Кафедрального собору святих Кирила і Мефодія. Це є прямим порушенням фундаментальних норм:
66-те Апостольське правило: вимагає негайного виверження з кліру за вбивство;
55-те правило Василія Великого: пролиття крові є абсолютною перешкодою (impedimentum) до будь-якого церковного управління чи служіння.

«Братська броня»: ряса як інструмент дезертирства

Розслідування викриває цинічну модель: архієпископ Тихон Петранюк перетворив єпархію на сімейну «франшизу». В умовах повномасштабної війни церковний статус став для його брата не шляхом до Бога, а «бронею» від мобілізації та правосуддя.

Це явище створює еклезіологічний розрив із практикою Матері-Церкви. У візантійському праві та традиції Вселенського Патріархату канонічна негідність через пролиття крові не має іспитових термінів. Коли особа з кримінальним вироком за вбивство керує собором, ПЦУ фактично нівелює духовну різницю між собою та структурами Московського патріархату, «підбираючи» кадри, які не мають морального права перебувати при престолі.

Коментар Голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук:
«У 2018 році Православна Церква України отримала не просто визнання та свободу — вона успадкувала колосальний духовний і матеріальний спадок УПЦ КП та УАПЦ. Проте сьогодні ми бачимо парадокс: спадок є, а відповідальності за нього — нуль. Очевидно, те, що дістається задарма, не має ціни для тих, хто сьогодні тримає в руках важелі церковної влади.
Я запитую кожного ієрарха, кожного вірянина: невже заради цього автокефальні патріархи та митрополити десятиліттями каралися в засланнях, катувалися в тюрмах і виживали в діаспорі? Невже їхня жертовність мала на меті створення «Автокефальної Кримінальної Церкви»?
Якщо в ПЦУ настільки критичний кадровий голод, що ми змушені «підбирати» канонічне сміття Московського Патріархату, яке виявилося непотрібним навіть самій УПЦ, то давайте підемо далі. Давайте відкрито набирати кадри в місцях позбавлення волі — вбивць, шахраїв, рецидивістів. Дамо їм керівні посади, забезпечимо церковну «броню» від фронту, і дозволимо навіть не служити — як це робить клан Петранюків у Тернополі. Головне — вчасно наповнювати касу, розпродавати церковні землі, виводити храми у приватну власність і торгувати нагородами.
Це розслідування — наш крик проти канонічного нігілізму. Ми оприлюднюємо факти, які неможливо стерти чи замовчати: юридичний вирок за вбивство та офіційне перебування злочинця на чолі кафедрального собору. І це — лише вершина айсберга. Брати Петранюки перетворили священну кафедру Блаженноспочилого Митрополита Мефодія на приватне підприємство з продажу імунітету від закону.
Правда Христова не терпить кумівства, а Томос не є ліцензією на беззаконня. Ми не зупинимось, доки це осквернення святині не буде припинено».

Заклик до очищення

Даний матеріал є відкритим зверненням до Священного Синоду ПЦУ та міжнародних православних інститутів. Спадщина «русского міра» у вигляді корупції та кумівства не може бути фундаментом для майбутнього України. Очищення Церкви від кримінальних елементів — це питання національної безпеки та вірності Томосу.

Повна версія розслідування та судові документи доступні на сайті:
Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія