У Софії Київській відбулася особлива відправа на честь 1400-річчя акафісту Богородиці.

Духовна спадщина Константинополя у серці сучасного Києва

27 березня 2026 року у серці духовної історії України — Софії Київській — відбулася особлива молитовна подія, яка поєднала тисячолітню традицію з сучасними викликами. Блаженнійший Епіфаній звершив акафіст до Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою «Оранта», що здавна вважається духовним символом непорушності та небесного покрову над Києвом і всією Україною.

Цьогорічне богослужіння набуло особливого змісту, адже світове православ’я відзначає 1400-річчя першого виконання акафісту, який, за церковним переданням, був звершений у Константинополі під час облоги міста і став духовною відповіддю на смертельну небезпеку. Саме тоді, через молитви до Богородиці, віряни засвідчили чудесне визволення столиці Візантії. З огляду на цю визначну дату Варфоломій I проголосив 2026 рік ювілейним роком Акафісту.

Перед початком відправи Предстоятель Православної Церкви України звернувся до духовенства і вірян із словом, у якому наголосив на важливості молитви як джерела сили, єдності та надії, особливо в часи випробувань для українського народу. Його слова прозвучали як заклик до духовної стійкості та довіри до Божого промислу.

Разом із Блаженнішим Епіфанієм молилися митрополит Білоцерківський Євстратій, архієпископ Вишгородський Агапіт, духовенство та численні віряни, які зібралися у стінах древньої святині, щоби спільно піднести молитву до Пресвятої Богородиці.

Після акафісту було звершено заупокійну літію за спокій душі дружини святого благовірного князя Ярослава Мудрого — княгині Інгігерди-Ірини, а також інших правителів Київської держави. Цей молитовний спомин став нагадуванням про глибокий історичний зв’язок поколінь та духовну спадщину, яка формує українську ідентичність.

Ікона «Оранта», перед якою звершувалося богослужіння, з давніх-давен сприймається як «Нерушима Стіна» — символ небесного захисту. Саме до неї віряни упродовж віків підносять свої молитви про зцілення, мир, захист від зла та перемогу правди. У нинішніх умовах ці прохання набувають особливої глибини, адже українці знову звертаються до Богородиці як до Небесної Заступниці, просячи миру і збереження життя.

Звершений у Софії Київській акафіст став не лише богослужінням, але й знаком духовної єдності, історичної пам’яті та живої віри, яка продовжує укріплювати народ у час випробувань.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України