29 вересня 2026 року біля пам’ятника «Менора» в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» відбулася міжрелігійна молитва. Її присвятили 85-м роковинам початку масових розстрілів.

Першим молитовне слово мав вікарій Київської єпархії Православної Церкви України, єпископ Васильківський Єфрем (Хом’як).

Поруч стояли глави і представники християнських церков, духовні лідери юдейських громад, державні діячі та кияни. Усі вони прийшли, щоб разом пам’ятати і разом молитися.

Міжрелігійна молитва на місці скорботи

Слово єпископа Єфрема відкрило спільну молитву. У ньому Православна Церква України звернулася до Бога за всіх, хто знайшов у Бабиному Яру свою смерть. За тих, чиї імена відомі, і за тих, кого вже ніхто не назве.

Присутність православного архієрея на цьому місці має глибокий зміст. Церква не може стояти осторонь людського болю, хоч би кому він належав.

Христос плакав біля гробу свого друга Лазаря. Так і Його Церква приходить до могил невинних, щоб плакати, молитися і свідчити про надію.

Разом з владикою Єфремом молитовне слово виголосили:

• заступник голови Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Володимир Кондор;
• віце-канцлер Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви отець Владислав Журавський;
• головний рабин Києва і України громад прогресивного юдаїзму Олександр Духовний;
• голова Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин Ігор Шабан;
• пастор Київського об’єднання Церкви адвентистів сьомого дня Володимир Самоденко.

Кожен молився мовою своєї традиції. Але це була одна молитва про одну пам’ять.

Що сталося в Бабиному Яру

29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли в Бабиному Яру майже 34 тисячі київських євреїв. Серед них були літні люди, жінки і діти. Цей злочин став символом так званого «Голокосту від куль».

Розстріли тривали всю окупацію Києва. Тут убивали ромів, військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, українських націоналістів. Загалом жертвами Бабиного Яру стали близько 100 тисяч людей.

За оцінками істориків, по всій Україні Голокост забрав життя до 1,5 мільйона євреїв.

Бабин Яр пам’ятає злочини тоталітарних режимів. 1 березня 2022 року російська ракета влучила в київську телевежу поруч із меморіалом і вбила п’ятьох людей.

Голоси пам’яті

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров нагадав, що торік церемонію довелося перервати. Над Бабиним Яром тоді збивали російський безпілотник.

«Попри горе і біль маємо залишатися людьми — тими, хто зберігає і передає наступним поколінням пам’ять», — сказав він.

Перший заступник міністра культури Іван Вербицький наголосив: сьогодні, під час війни, ми особливо розуміємо ціну кожного людського життя.

Віктор Войналович — перший заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Він назвав Бабин Яр однією з найтрагічніших сторінок загальноєвропейської катастрофи. На його переконання, Росія сьогодні знову повторює в Україні геноцидні практики.

Генеральна директорка заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова пов’язала вшанування з темою цьогорічних роковин — «Право на пам’ять».

«Зараз ми знову у війні. Але на відміну від часів тоталітаризму, ми не боїмося говорити правду і пам’ятати», — сказала вона.

Перша заступниця голови УІНП Юлія Гнатюк подякувала Збройним силам України за можливість сьогодні збиратися і пам’ятати.

Головний рабин Олександр Духовний сказав, що Бог дав людині пам’ять, щоб на ній будувати майбутнє. «Наше майбутнє — це незалежна Україна», — наголосив він.

Лампадка і камінь

Наприкінці учасники запалили лампадки. Біля «Менори» вони поклали камінці. За єврейською традицією це знак поваги, присутності й пам’яті про кожного загиблого.

Для християнина вогник лампадки має особливу мову. Він свідчить: темрява не остаточна. Світло Христове світить і там, де людське зло здавалося всесильним.

Помолитися за невинно убієнних можна і здалеку, запаливши свічку онлайн. Слова молитви за загиблих зібрано в матеріалі «Україна в скорботі».

Бабин Яр: життя сильніше за смерть

Бабин Яр — місце смерті. Але Церква приходить сюди зі словом життя. Господь каже: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25).

Сьогодні Україна знову ховає своїх дітей. Ворог знову намагається знищити народ і стерти його пам’ять.

Тому міжрелігійна молитва в Бабиному Яру — не лише погляд у минуле. Це свідчення: пам’ять живе, правда сильніша за брехню, а життя сильніше за смерть.

Організатор заходу — Український інститут національної пам’яті. Співорганізатори — Державна служба України з етнополітики та свободи совісті і заповідник «Бабин Яр».

До молитви Церкви за Україну можна долучитися з будь-якого куточка світу.

Вічна пам’ять невинно убієнним у Бабиному Яру!