ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА: СОЮЗ, ЯКИЙ НАРОДЖУЄТЬСЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
29 травня за одним столом сиділи прем’єр-міністр і єпископи. Говорили про капеланів, дітей і майбутнє України. Це не протокол — це вибір. І він має значення
Є речі, які стають можливими лише під тиском. Метал гартується у вогні. Союзи — у війні.
29 травня 2025 року Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко зустрілася з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. За одним столом — представники десятків конфесій: православні і католики, баптисти й адвентисти, юдеї і мусульмани. Країна, яка воює проти імперії, що намагалася зробити з неї єдину православну провінцію Москви, — зібрала весь спектр своєї духовної різноманітності і сказала: ми разом.
Це не рутинна зустріч. Це — сигнал.
Капелан або смерть без сповіді
На фронті є речі, про які не пишуть у зведеннях. Хлопець помирає — і поруч немає священика. Не тому що їх мало. А тому що система ще не вибудована так, щоб вони були там, де треба, коли треба. Саме про це говорили на зустрічі. Про капеланське служіння як про державний пріоритет — а не як про добровільну ініціативу Церкви, яку держава терпить.
Це різниця між партнерством і толерантністю. Україна нарешті обирає партнерство.
Діти, які ростуть під сиренами
Інше питання зустрічі — виховання. Молодь, яка з 2022 року чує сирени замість дзвонів. Діти, чиї батьки на фронті або вже не повернуться. Як виростити людину з хребтом — духовним, моральним, національним — у часі, коли все хитається?
Церква має відповідь. Держава має ресурс. Разом — вони мають шанс.
«На одній сторінці»
Прем’єр-міністр Свириденко сказала просто: держава і Церква зараз на одній сторінці. Ця фраза могла б прозвучати як дипломатичне кліше. Але в контексті повномасштабної війни, коли Московський патріархат досі служить молебні за перемогу армії, що вбиває українців, — це звучить як вирок і як обітниця одночасно.
Андріївська церква — один із символів того, де стоїть українське православ’я сьогодні. Не в Москві. Не в тіні. На Андріївському узвозі, у серці Києва, під синьо-жовтим прапором.
І ця зустріч — ще один доказ: Церква в Україні не просто виживає. Вона будує країну.
Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України

