10 жовтня 2026 року в кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку відбувся Другий Луцький хоровий собор. Подію провели з благословення Високопреосвященнішого Михаїла, митрополита Луцького і Волинського, керуючого Волинською єпархією Православної Церкви України. Цьогорічний собор присвятили 275-річчю від дня народження Дмитра Бортнянського — композитора, чия музика понад два століття звучить за богослужіннями українських храмів.

Народження антифона

Церковний історик Сократ Схоластик зберіг давнє передання. Святий Ігнатій Богоносець, єпископ Антіохійський, мав видіння ангелів, які оспівували Святу Трійцю двома хорами, почергово відповідаючи один одному. Святитель передав цей образ своїй Церкві, і відтоді антифонний спів увійшов у християнське богослужіння. Згодом святитель Іоанн Золотоустий запровадив урочисті антифонні співи на вулицях Константинополя. Так із Царгорода ця традиція прийшла в київське богослужіння, а через нього — до всієї української церковної культури.

Тому глибоко символічно, що Луцький хоровий собор побудовано саме на антифонному виконанні. І що звучить він у храмі, присвяченому Святій Трійці. Хори, розміщені в різних частинах собору, почергово вступають у музичний діалог, а у фіналі зливаються в єдине багатоголосся. Це не лише мистецький прийом. Це відлуння того самого ангельського славослов’я, яке колись побачив святий Ігнатій.

«Луцьк здавна був місцем важливих зустрічей і діалогів — політичних, безпекових, церковних та культурних. Сьогодні ця традиція отримує ще один вимір — музичний», — наголосили організатори. Мета проєкту, за їхніми словами, — популяризація української та європейської музичної культури й утвердження Луцька як одного з центрів співочого мистецтва України.

П’ять хорів — одне славослов’я

Господарем собору виступив архієрейський хор «Оранта» луцького Свято-Троїцького собору. Його головний диригент, заслужений діяч мистецтв України Василь Мойсіюк, є автором ідеї проєкту. Разом з «Орантою» співали жіноча хорова капела «Глорія» Луцького педагогічного інституту під керівництвом Оксани Кобук і чоловічий хор «Аксіос» під орудою Олександра Марача. Також виступив камерний хор «Кредо» луцької церкви Холмської ікони Богоматері, яким диригує Катерина Токало.

Особливим гостем вечора став камерний хор «Київ» під керівництвом народного артиста України Миколи Гобдича. Від 1990 року маестро очолює цей колектив, з яким виступав у Карнеґі-Голлі та Вашингтонському національному соборі. Гобдич відомий і як дослідник, що повертає до життя нотні раритети української духовної музики. До антифонності як способу виконання він звертається вже не вперше.

Вела захід мистецтвознавиця Тетяна Новицька. Вона розкрила слухачам феномен хорового концерту в історичному й культурному контексті — від давніх традицій до сучасного звучання.

Чотири століття молитви в музиці

Того вечора у соборі прозвучали твори Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Артемія Веделя і Степана Дехтярева. До них додалися твори Миколи Лисенка, Андрія Рачинського та Євгена Станковича. Від XVII століття до сучасності — ціла історія української духовної музики постала перед слухачами за один вечір.

«Сьогодні звучали найкращі зразки української хорової класики та духовної музики — від XVII століття до сучасності. В атмосфері єднання, молитовності й високого мистецтва оживала наша багатовікова музична традиція», — зазначила присутня на заході народна депутатка України Ірина Констанкевич.

Завершився собор спільним виконанням гімну «Боже великий, єдиний» і многоліттям. У цю мить п’ять хорів стали одним голосом, а мистецька подія — спільною молитвою за Україну.

Майстер двох хорів

Дмитро Бортнянський народився 1751 року в Глухові. Юнаком він удосконалював майстерність в Італії, де навчався у композитора Бальдассаре Галуппі. Бортнянський належить до українських музикантів європейського рівня: композитор, співак, диригент і педагог, автор шести опер, фортепіанних сонат і камерно-інструментальних творів.

Та головним його покликанням стала духовна музика. Серед його спадщини — десять концертів для двох хорів. У них антифонний принцип стародавньої Церкви отримав довершену класичну форму. Тож луцький задум звучить як пряме продовження творчої думки самого Бортнянського.

Нагороди і подяки

Після концерту митрополит Луцький і Волинський Михаїл виголосив подячне слово. Владика вручив благословенні грамоти всім колективам-учасникам, а Миколу Гобдича відзначив церковною нагородою.

Ірина Констанкевич вручила Василеві Мойсіюку Подяку Міністерства культури України. Вона подякувала диригентові за багаторічну працю, високий професіоналізм і вагомий внесок у розвиток української культури. Микола Гобдич подарував колезі рідкісну нотну збірку творів Ганни Гаврилець.

Мистецтво, що служить

Перший Луцький хоровий собор відбувся торік і був присвячений 280-річчю від дня народження Максима Березовського. Цьогорічна зустріч засвідчила, що задум перетворюється на добру традицію Волині.

Під час заходу благодійний фонд «Ангар» збирав пожертви для Збройних Сил України. Так спів, народжений як славослов’я Трійці, став ще й дієвою любов’ю до тих, хто сьогодні захищає нашу землю.

У час війни такі вечори мають особливу вагу. Вони нагадують, що Україна береже не лише свої кордони, а й свою душу. А душа народу живе в його молитві і в його співі, що від часів святого Ігнатія не замовкає перед престолом Божим.