13 липня Церква вшановує святителя Юліана, єпископа Кеноманійського. Його історія починається не з обрання громадою, а з прямого рукопокладання апостолом.

Поставлений рукою апостола

Юліана на єпископа поставив особисто апостол Петро. Існує припущення, що це та сама людина, яку Євангеліє від Марка називає Симоном прокаженим. У хрещенні він прийняв ім’я Юліан.

Апостол послав новопоставленого єпископа проповідувати Євангеліє в Галлію. Юліан прибув до Кеноманії — краю на річці По, на півночі сучасної Італії — і оселився в малій хатині за містом.

Місцеві язичники спочатку слухали проповідь з недовірою. Але слово святителя супроводжувалося чудесами, і це змінило ставлення народу.

Джерело, виведене посохом

Щоб утамувати спрагу численних відвідувачів, Юліан помолився Господу і встромив посох у суху землю. З того місця забило джерело чистої води.

Це чудо навернуло до християнства багатьох язичників. Святитель також зцілював хвороби й повертав зір сліпим. Одного разу так навернувся до Христа місцевий князь разом із більшістю своїх підданих.

Князь віддав єпископу власний дім для влаштування храму й забезпечив Церкву коштами. Юліан помер у глибокій старості, до кінця днів проповідуючи Христа і викорінюючи ідолопоклонство в Кеноманійському краї.

Що означає пряме апостольське поставлення

Історія Юліана — це історія про наступництво без проміжних ланок. Апостол сам поклав руки на майбутнього єпископа й сам визначив, куди йому йти проповідувати.

Церковна традиція надає особливої ваги саме такому — прямому — способу передачі апостольської влади. Це не применшує значення звичайного соборного обрання єпископів. Але нагадує: у витоках Церкви апостольська влада передавалася безпосередньо, з рук у руки.

Повчання для нашого часу

Юліан не проповідував у дружньому середовищі. Він прийшов у чужий край, до людей, які спершу слухали його з відвертою недовірою. Йому знадобилися роки терпіння, перш ніж чужа земля стала рідною для його проповіді.

Це не історія про легку перемогу. Це історія про віру, яка витримує роки байдужості й недовіри навколо, перш ніж принести плід. Джерело, що вибило з сухої землі під його посохом, — образ, зрозумілий кожному, хто сьогодні шукає надії серед виснаження.

Україна сьогодні теж живе на межі виснаження й надії. Юліан вчить: навіть там, де віра здається чужою і незрозумілою оточенню, вона здатна вкоренитися — якщо не залишити служіння на півдорозі.

Молитва до святителя Юліана Кеноманійського:

Святий Юліане, єпископе Кеноманійський, благодатний чудотворче! Великий заступнику перед Богом і наставнику душевного життя! Ми звертаємось до тебе з глибокою вірою та поклонінням, просячи твоєї молитви перед Престолом Всевишнього.

Великий святителю, ти звів храми Божі і прославив Христа Спасителя в місцях язичницької невіри, розпалюючи в серцях людей жагу до правди і благочестя.

Молимось, щоб і зараз твоя чесна молитва допомагала усім шукачам Божої благодаті, усім хворим – зцілювання, усім грішникам – покаяння, усім скрушеним – утіху, усім праведникам – силу.

Молимося тобі, святителю Юліане, і з надією звертаємось до твого могутнього заступництва. Випроси у Господа наше спасіння та благодать, допоможи нам належним чином пройти земне життя, щоб одного дня співати хвалу Творцеві разом з тобою в Царстві Небесному. Амінь.