Дізнайтеся про величну особистість преподобного Афанасія Афонського, його покликання до чернецтва, духовні настанови та чудеса, які супроводжували його життя. Вшануйте цього святого православного християнина, який поклав основи Києво-Печерської Лаври, однієї з найшанованіших святинь.

Засновник Києво-Печерської Лаври та Духовний Вчитель

18 липня православні християни вшановують преподобного Афанасія Афонського.

Преподобний Афанасій Афонський, в святому Хрещенні Авраамій, народився в місті Трапезунді і, рано осиротів. Він виховувався в однієї доброї благочестивої черниці, наслідуючи свою прийомну матір в навичках чернечого життя, в пості і молитві. Вчення він осягав легко і незабаром обійшов в науках своїх однолітків.

Після смерті прийомної матері, Авраамій був узятий в Константинополь, до двору тодішнього візантійського імператора Романа Старшого. Йому було визначено бути учнем відомого ритора Афанасія. Незабаром учень досяг досконалості вчителя і сам став наставником юнацтва. Авраамій вів життя строге і стримане, спав мало і то сидячи на стільці, а їжею йому служили ячмінний хліб і вода. Коли вчитель його Афанасій по слабкості людської став заздрити своєму учневі, блаженний Авраамій залишив наставництво і пішов.

У ті дні в Константинополь прибув преподобний Михайло Малєїн, ігумен Кімінського монастиря. Авраамій розповів ігуменові своє життя, відкрив йому таємне бажання стати ченцем. Божественний старець полюбив його і багато повчав в питаннях спасіння. Одного разу під час їхньої духовної бесіди святого Михайла відвідав його племінник Никифор Фока, відомий полководець, майбутній імператор. Високий дух, глибокий розум Авраамія вразили Никифора і на все життя вселили побожне шанування і любов до святого. Через бажання чернецтва, він покинувши все, прибув в Кімінській монастир і, припавши до ніг преподобного ігумена, просив постригти його в чернечий образ. Ігумен з радістю виконав його прохання і постриг його з ім’ям Афанасій.

Тривалими постами, пильнуваннями, колінопреклонінням, працями вночі і вдень Афанасій вже незабаром досяг такої досконалості, що святий ігумен благословив його на подвиг безмовності у відокремленому місці недалеко від монастиря. Пізніше, покинувши місто, він обійшов багато пустельних і відокремлених місць і, наставленний Богом, прийшов на місце, зване Мелана, на самому краю Афона, яке знаходилось далеко від інших чернечих осель. Тут Преподобний побудував собі келію і став працювати у працях і молитві, сходячи від подвигу до подвигу.

Сама Пречиста Богородиця, Небесна Володарка Афона, благоволила до святого. Багато разів він удостоювався бачити Її плотськими очима. Попущенням Божим, трапився в монастирі такий голод, що ченці один за одним почали залишати Лавру. Преподобний залишився один і в слабкості теж подумав піти. Раптом він побачив Жінку під повітряним покривалом, що йде йому назустріч. “Хто ти і куди йдеш?” – тихо запитала Вона. Святий Афанасій з мимовільною шанобливістю зупинився. “Я тутешній чернець”, – відповідав святий Афанасій і розповів про себе і свої турботи. “І заради шматка хліба насущного ти кидаєш обитель, якій належить прославитися з покоління в покоління? Де твоя віра? Вернися, і Я допоможу тобі”. “Хто ти?”, – запитав Афанасія. “Я Матір Господа твого”, – відповідала Вона і повеліла святому вдарити жезлом в камінь, так що з тріщини пробилося джерело, яке існує і нині, нагадуючи про це чудо.

Число братії росло, в Лаврі йшли будівельні роботи. Преподобний Афанасій, передбачивши час свого відходу до Господа, пророкував про свою близьку кончину і просив братію не спокуситися тим, що станеться. Братія дивувалася й стала роздумувати над словами Преподобного. Давши братії свої останні настанови і утішивши всіх, святий Афанасій зайшов до своєї келії, надів мантію і священний кукіль, який одягав тільки по великих святах, після тривалої молитви вийшов до братії. Бадьорий і радісний, святий ігумен піднявся з шістьма братами на верх храму оглянути будівництво. Раптом стеля храму обрушилася. П’ятеро братів негайно віддали свій дух Богу. Преподобний же Афанасій і зодчий Даниїл, завалені каменями, залишилися живі. Всі чули, як Преподобний закликав Господа: “Слава Тобі, Боже! Господи, Ісусе Христе, допоможи мені!” Братія з великим плачем почали відкопувати свого батька з-під руїн, але знайшли його вже померлим.

Молитва до святого преподобного Афанасія Афонського:

Преподобний отче Афанасію Афонський, преблагий заступнику і молитвеннику перед Престолом Божим, звертаємося до тебе з покорою і смиренним проханням.

Ти, який своїм життям віддавався служінню Господу, прийми наші молитви і допоможи нам у наших потребах і скрутах.

Молимося тобі, святий отче, умоли Бога прощати наші гріхи і помилки, наділяти нас Своєю благодаттю і милосердям.

Допоможи нам у нашому духовному зростанні, надійними молитвами твоїми підтримуй наші зусилля стати кращими людьми і ближчими до Бога.

Святий преподобний Афанасію, молись за нас перед Престолом Всевишнього, вимоли Його милосердя і благословення на наші родини, наше здоров’я, наші зусилля і всі наші потреби.

Дякуємо тобі, преподобний отче, за твою святість і духовну спадщину, яку ти залишив нам. Нехай твоя благодать і молитви супроводжують нас у кожному дні і допомагають нам досягти спасіння.

Преподобний отче Афанасію, прийми наші скромні молитви і будь нашим заступником перед Богом. Амінь.

З вірою і сподіванням звертайтеся до святого преподобного Афанасія Афонського у своїх молитвах, він, як благочестивий заступник, буде молитися за вас і звертати ваші прохання до Божої присутності.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія