Під час правління імператора Олексія Комніна (1081–1118) у Константинополі зчинилася палка суперечка, що поділила на три табори людей, освічених у вірі й ревних до доброчесності. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоуста. Хтось віддавав перевагу свт. Василію перед двома іншими, тому що він, як ніхто інший, зумів пояснити таємниці природи і своїми чеснотами досяг ангельської висоти. Засновник чернецтва, глава всієї Церкви у боротьбі проти єресі, суворий пастир, вимогливий до чистоти звичаїв, свт. Василій не мав у собі нічого низького або земного. Ось чому, за словами прихильників, свт. Василій перевершував Іоана Золотоуста, який за характером був більше схильний пробачати грішників. 

Інші, стаючи на бік Іоана Золотоуста, натомість стверджували, що уславлений архієпископ Константинопольський не менш ревно, ніж свт. Василій, боровся з пороками, приводив грішників до покаяння і закликав усіх людей до євангельської досконалості. Неперевершений за красномовством золотоустий пастир зросив Церкву справжньою рікою проповідей, в яких розтлумачив слово Боже і краще за двох інших святителів показав, як застосовувати його в повсякденному житті.

Третя група закликала визнати головою свт. Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Досконало опанувавши всю мудрість і красномовство грецького світу, він, за їхніми словами, досяг такої міри в спогляданні Бога, що ніхто, крім нього, не був у змозі так прекрасно викласти вчення про Святу Трійцю.

ЧИТАТИ ДАЛІ