Святитель Захарія спершу був священиком та хранителем священних сосудів собору св. Софії Константинопольської. 609 року він зійшов на Ієрусалимську кафедру як наступник патріарха Ісихія. Під час трагічного взяття Святого Граду перськими військами Шахрбараза 20 травня (або 15 квітня) 614 року Захарія марно намагався перешкодити грабуванню Ієрусалима. Він організував захист міста, наповненого натовпами біженців. Перси, взявши місто в облогу, хутко прорвали оборону й увійшли всередину. Пограбувавши святині, вони вдалися до небачених убивств.

Ладний радше померти, аніж залишити Чесний Хрест Господній у руках язичників-святотатців, свт. Захарія вирушив у вигнання в Персію разом із тридцятьма п’ятьма тисячами християн, притуляючи до грудей славне знамення нашого спасіння. Досягнувши Оливкової гори, він обернувся на Ієрусалим, оплакав долю Святої Церкви і промовив до всіх ви сланих християн: «Благословен Господь, Який навів на нас це покарання! Згадайте, діти мої, довготерпіння й страждання, що їх поніс задля нас Господь Слави. Тож пильнуймо про збереження нашої віри та виконання заповідей, щоб у житті прийдешньому ми змогли сказати: “За Тебе, Господи, ми перенесли полон і смерть, і всяке лихо від рук ворогів наших…” Тоді, діти мої, ви здобудете велику розраду й безкінечні радощі, перетерпівши легке випробування!»

У Персії святитель узявся духовно опікувати вигнанців і домігся певного полегшення долі ув’язнених. Прийшовши до шахиншаха Хосроя II, він явленим чудом наочно продемонстрував, що христи янська віра вища від ошуканства волхвів, і надіслав утішного листа тим, хто залишився в Ієрусалимі.Як оповідають історики, одній із дружин-християнок шаха вдалося домогтися від нього дозволу по селити патріарха в палаці й зберегти Чесний Хрест, який вона помістила до срібного релікварію.

За переданням, імператор Іраклій, перемігши персів, звільнив і Хрест. Тоді свт. Захарія вирушив разом зі святинею до Константинополя, a потім до Ієрусалима. Там він власноруч і з тріумфом воздвигнув Чесне Дерево Хреста 21 березня 630 року. Свт. Захарія, за деякими джерелами, ще недовго керував Церквоюі спочив у мирі, встигнувши передати єпископство свт. Модесту [29 груд.]. Утім, інші історики стверджують, що він помер у Персії ще до повернення Хреста, 629 року.

Молитвами святих Твоїх
Господи Ісусе Христе
помилуй нас!
Амінь

Джерело “Житія святих укладені на Святій Горі Афон. Синаксар. Т.3. Березень”
Видання здійснена за підтримки Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Володимира