Cвятий апостол Тимофій народився у місті Лістри, що в малоазійській провінції Лікаонія. Його батько був язичником, а мати – юдейкою на ім’я Євніка. Мати і бабуся Тимофія, Лоїда, виховали хлопчика в дусі благочестя та любові до Святого Письма (2 Тим. 1:5). Св. апостол Павло охрестив обох жінок під час свого першого візиту до Лістр у 45 р. Відвідуючи це місто вдруге через кілька років (50 р.), він побачив, що юний Тимофій, сповнений захвату й завзяття, прагне боротьби та страждань за ім’я Христове.

За рекомендацією християн з Лістр та Іконії, Павло охрестив його та освятив покладанням рук. Згодом Тимофій став його улюбленим учнем і соратником у проповіді. Апостол називав його сином улюбленим (1 і 2 Тим. 1) та свідчив про нього перед Церквами, кажучи: Він, як син батькові, служив мені у благовіствуванні (Філ. 2:22). Хоча припис Закону втратив значення із пришестям благодаті, апостол все ж обрізав свого юного учня, щоб той мав можливість проповідувати юдеям у синагогах, а не лише язичникам на агорії.

Лагідний стриманий, св. Тимофій був взірцем слухняності та смирення. Водночас він виявляв пал ку ревність до проповіді, як добрий воїн Ісуса Христа (2Тим. 2:3). Він був посланцем ап. Павла та дієвим знаряддям благодаті у керуванні Церквами Божими, невтомно трудився над виправленням звичаїв та збереженням добра припорученого (2Тим. 1:14).

З Іконії Тимофій разом із Павлом вирушив у мандри Фрігією та Галатією, допомагаючи йому скрізь у проповіді та молитві. Коли божественне видіння (Діян. 16:9) веліло Павлу іти до Македонії, вони пішли туди й просвітили Фессалоніки та Верiю. Звідти Павло вирушив далі до Афін, залишивши Тимофія разом із Силою. Невдовзі учень знову приєднався до вчителя, принісши сумні звістки про несамовитий опір фессалонікійських юдеів, і знов повернувся до міста, щоб зміцнювати й розраджувати братів у вірі (1Сол. 3:1-5).

Щойно виконавши це завдання, Тимофій поспі шив до Павла у Коринф, щоб потрудитися разом із ним над наверненням міста. Пробувши поруч із наставником півтора року в Ефесі, столиці Азії, він знову був посланий у Коринф, щоб нагадувати вір. ним засади євангельського життя. Оскільки ж к. ринфяни залишилися глухими до настанов Тимофія, Павло вирішив послати до них Тита. Тимофія ж він узяв із собою у нову мандрівку до Македонії, написав разом із ним Друге Послання до коринфян, а потім обоє вирушили туди, щоб особисто працювати над виправленням звичаїв та настановленням вірних.

Коли ап. Павло вирушив у свою останню подорож до Ієрусалима, щоб передати місцевій громаді плоди своїх трудів, зібрані усіма Церквами для допомоги християнам Святого міста (Діян. 20), Тимофій був одним із його супутників. Він був присутній, коли Павла взяли під варту (Діян. 22 і далі), і слідував за ним до Кесарії та Рима, де апостол був уперше ув’язнений. Але звідти Павло відправив учня з місією до Церкви міста Филипи (Флп. 2:19-24). Нарешті звільнений, Павло приєднується до Тимофія на Сході й остаточно ставить його на чолі Ефеської Церкви. Він дає своєму учню настанови щодо облаштування християнського життя й богослужіння, боротьби з облудними вчителями, розсудливого вибору членів церковної ієрархії, радить завжди вести стадо Христове в мирі, злагоді та істині (1 Тим).

У другому Посланні, яке апостол написав в очікуванні смерті, ув’язнений у Римі, Павло запрошує свого вірного учня побути з ним в останні дні його земного життя (2Тим. 4:8). Тоді Тимофія теж схопили, але невдовзі відпустили на свободу (Євр. 13:23). По смерті апостола він повернувся до своєї єпархії.

Оповідають, що в Ефесі він зустрів св. Іоана Богослова й отримав від нього примноження благодаті та духовне просвітлення. Коли ж возлюблений учень Христовий був засланий на о. Патмос, Тимофій очолював Ефеську Церкву, керуючи нею в дусі апостолів Павла та Іоана.

Одного разу, за царювання Дометіана Нерви (близько 97-98), ефеські язичники готувалися до одного з мерзотних свят на честь Діоніса, які завжди завершувалися оргіями та вбивствами. Св. Тимофій намагався втрутитися та повернути їх до тями. Але ці люди накинулися на апостола зі звірячим шалом і нещадно побили його. Учні святого ледве встигли винести його з натовпу напівживого і перенести на вершину гори, де він віддав Богові свою душу.

Тіло святого Тимофія поховали неподалік від гробу ап. Іоана. 356 р. його чесні мощі були урочисто перенесені до Константинополя св. Артемієм [2 лист.], разом із мощами апп. Андрія та Луки, і покладені у храмі Св. Апостолів. Там від них звершувалися численні чудеса, поки їх не вивезли хрестоносці, пограбувавши місто 1204 р.

Молитвами святих Твоїх

Господи Ісусе Христе

помилуй нас!

Амінь

Джерело “Житія святих укладені на Святій Горі Афон. Синаксар. Т.2. Лютий”

Видання здійснена за підтримки Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Володимира