15 жовтня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні, єпископ Команський Михаїл очолив Божественну Літургію та закликав вірян бути милосердними до всіх людей. У проповіді він наголосив, що кожна людина залишається створінням Божим і заслуговує на милість, навіть тих, хто може завдавати зла. Єпископ закликав не втрачати гуманітарні цінності в умовах ворожої навали і наголосив, що бути милосердним не означає бездіяльності.

Богослужіння в Андріївському храмі з нагоди сповіді милосердя та молитви за жертв війни

У Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні, у Андріївському храмі, екзарх Вселенського Патріарха, єпископ Команський Михаїл, очолив Божественну Літургію сьогодні, 15 жовтня. Він співслужив разом із архімандритом УПЦ Гавриїлом (Анисимовим) та протоієреєм Віктором Мартиненком.

Під час богослужіння відправлені молитви за померлих воїнів ЗСУ та мирних жителів, які стали жертвами агресорів.

В своїй проповіді єпископ Команський Михаїл закликав вірян бути милосердними до всіх людей, навіть до тих, хто може завдавати їм зла. Він наголосив, що кожна людина, незважаючи на її дії, залишається створінням Божим і заслуговує на милість.

Очільник Ставропігії також підкреслив важливість не втрачати гуманітарні цінності в обличчі жаги помсти чи злості. Він закликав християн залишати людську гідність навіть в умовах ворожої навали, наголосивши, що бути милосердним не означає бездіяльності.

Єпископ Команський Михаїл закликав вірян допомагати тим, хто потребує підтримки і нагадав, що кожен з нас може опинитися в складних життєвих обставинах. Він закликав усіх пам’ятати про милосердя, подібно до Небесного Отця.

Повний текст проповіді:

“Сьогодні були напевно одні з найважчих місць для реалізації з Євангелія, адже Господь сьогодні вчить нас уподібнюватися Богу в милосерді. Сьогоднішній Євангельський уривок починається словами: “Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”. Будьмо відверті, зізнаємося, що напевно в кожного в житті був момент коли людина задала собі питання, а чого ж Господь не сказав навпаки: “Як люди поступають з тобою, так і ти з ним поступай кожного разу”. Але в тому-то і задум Божий, що Господь міряє людину, життя, не так, як міряємо ми в нашому побуті, в повсякденному житті.

Чому? Він показує нам шлях особливий, для особливого розвитку. Зрозуміло що це не означає не захищатися, навіть своєю бездіяльністю, можливо, допомагати злу. Але Господь вчить нас відділяти людину від гріха, адже людина будь-яка сама по собі, як творіння Боже, як дитина Божа вона любима Богом. А те що вона вчиняє часом недобре, часом дуже зле, часом несприйнятно. Але це не її природа, це її заблудження, це її вада, це її хвороба, але сама по собі людина – це дитина Божа. І ось тому то Господь і показує нам той ідеал, до якого ми покликані наближатися.

Уявімо, якби апостол Павло, про подорожі якого і перипетії якого ми сьогодні з вами чули в посланні, як його спускали зі стіни з міста, як його били, гнали, якби він йшов з проповіддю Євангелія саме в такий спосіб. Там де на нього насварилися, він би почав сваритися у відповідь. Там де його побили камінням, він би набрав каміння і пішов відповідати. Там де його лупцювали палками і він би так робив. Напевно і проповідь Євангелія тоді була б не дуже переконливою. Чому? Тому що він би явив те, що віра, що Слово Боже ніскільки його не змінило, не зробило його людиною яка мислить саме в категоріях Божих і ставиться до інших людей саме, як до дітей Божих.

Але на щастя ми з вами бачимо, що палкий, колись можновладний фарисей який навіть мав владу арештовувати християн і кидати їх до в’язниці, смиряється, терпить це все заради проповіді Христа, якого він колись гнав. Бо він свого часу пізнав це Одкровення, милість Божу і задум Божий про людину.

Сьогодні і ми з вами покликані, хто скільки може, кожного дня, в нашому побуті, ми постійно стикаємося з людьми: з рідними, з сім’єю, з близькими, з друзями і з тими хто вороже до нас ставиться. Сьогоднішній заклик Божий якраз звернений до нас, щоби ми завжди пам’ятали, що ми є не просто люди, ми є християни і ми покликані саме наближатися до Бога ось цьому уподібненні Йому, в тому щоб бути милостивими. Щоби якщо навіть з людиною в нас якісь недобрі стосунки, але ми бачимо, що вона потерпає допомогти їй. Щоби бути милостивими якщо бачимо, як людина потребує і просить нас про допомогу, не очікуючи віддячить вона нам, чи не віддячити, чи буде нас паплюжити? Допомогти їй в міру своїх сил, скільки Господь дає нам можливості, сил, змоги.

Зрозуміло, що дехто може сказати, от зараз ми переживаємо ворожу навалу, ворог вдерся до нас в країну, вбиває наших людей, то що ж і нам сидіти нічого не робити? Зовсім ні. Тому що в даному випадку – це така ситуація, про яку ми з вами говорили, що бути милосердним, не означає не захищатися, не означає сісти і нічого не робити, чекаючи ніби Господь все за нас зробить. Ні. Ці слова Господні про те, що ми покликані бути милосердними, вчать нас не перестати бути людьми. Адже дуже легко захопившись жагою помсти, злістю, переступити межу і втратити людську подобу. Почати ненавидіти всіх людей, просто по факту їхнього існування. І ось саме цьому запобігають ці Євангельські слова Господні. Господь каже будьте милосердні.

Повертаючись до того, про що ми казали, якщо ми бачимо, що можливо посварилися з сусідом, можливо ми маємо непорозуміння з нашим родичем, але ми бачимо, що людина потребує допомоги і звертається до нас, не відмовляймо. Будьмо милосердними, пам’ятаючи, що зрештою всі ми люди і кожен з нас в певний момент свого життя може опинитися також у складній ситуації. І кожний з нас, якби би міцно він не стояв на ногах, якби він не був впевнений у своєму майбутньому, колись може просити про допомогу. Дай Бог, щоб і тоді знайшлись люди, які б відгукнулися і допомогли.

Як би тяжко не було, як би ми не дратувалися на інших людей, пам’ятаймо, що ми покликані бути милосердними не до гріха, а саме до людини. До людини, як Божої дитини, Божого творіння, до тієї, за яку також розпявся Христос.

Постараємося сьогодні вийшовши з церкви пам’ятати ці слова, що ми покликані бути милосердними, як є милосердний Отець наш Небесний. Амінь.