Монастир при храмі Серафима Саровського готується до будівництва корпусу для братії.

Келійний корпус стане основою повноцінного монашого життя в Кременчуці

У Кременчуці 2026 рік може стати історичним для Православної церкви України — саме цього року тут планують розпочати розбудову повноцінного чоловічого монастиря на базі храму преподобного Серафима Саровського. Йдеться про спорудження келійного корпусу — життєвого серця будь-якої монашої спільноти, де братія житиме, молитиметься й формуватиме духовний уклад.

Про плани розповів намісник монастиря архімандрит Феодосій 9 січня у коментарі «Кременчуцькому Телеграфу». За його словами, роботи можуть розпочатися вже навесні, щойно буде завершено оформлення необхідної документації.

«У нас вже є молоді люди, чоловіки, які закінчили духовну семінарію і прагнуть монашого життя. Тому будівництво келійного корпусу є для нас життєво необхідним. З Божою допомогою ми надіємося швидко розпочати і завершити цей етап», — зазначив архімандрит Феодосій.

Сьогодні монастир уже має розвинену інфраструктуру для повсякденного духовного життя. За словами намісника, тут функціонує трапезна (і не одна), є приміщення для прийому паломників, а також адміністративні будівлі. Фактично, бракує лише житлового корпусу для братії — останньої ланки, що дозволить монастирю повноцінно запрацювати як духовній обителі.

Чоловічий монастир у Кременчуці було засновано у 2025 році рішенням Священного синоду ПЦУ. Він має особливий статус — ставропігійного, тобто підпорядковується безпосередньо Предстоятелю Православної церкви України, Митрополиту Київському і всієї України.

Це означає, що нова обитель має загальноцерковне значення і покликана стати не просто місцевою святинею, а духовним центром для ширшого регіону.

У час війни, коли українське суспільство шукає опори не лише у зброї, а й у вірі, поява нових монастирів ПЦУ є знаком духовного відродження. Монаше життя — це молитва за воїнів, за родини, за мир і за зцілення ран, яких завдала країні війна.

Розбудова монастиря в Кременчуці стає ще одним свідченням того, що українська Церква не лише зберігає традицію, а й творить майбутнє — вільне, українське й глибоко духовне.

ДЖЕРЕЛО