Спорідненість хворих амбіцій: як московська церква УПЦ та Путін бажають володіння Українськими землями
У контексті російсько-української війни, амбіції московської церкви та Путіна демонструють дивовижну спорідненість. Юристи Української Православної Церкви планують боротися за земельну ділянку під кафедральним собором у Тернополі, віддзеркалюючи методи та цілі російської держави. Ця боротьба розкриває паралелі між військовими та духовними амбіціями Москви щодо українських територій.
Юристи УПЦ прагнуть повернути земельну ділянку у Тернополі, віддзеркалюючи амбіції Путіна щодо східних територій України
Спорідненість хворих амбіцій: як московська церква УПЦ та путін бажають володіння Українськими землями.
У сучасній Україні на тлі війни та загальних тенденцій стає очевидним, що апетити росії та її агентів не обмежуються лише військовими амбіціями. Дивно, але цими ж шляхами йде і московська церква, яка, здається, взяла на себе місію довести, що ідеологія захоплення чужих земель має місце і в духовному середовищі.
Юристи Української Православної Церкви, яка відома своєю лояльністю до Москви, планують зробити все можливе, щоб повернути собі земельну ділянку під кафедральним собором на честь мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії у Тернополі. Центр інформації УПЦ вже повідомив про плани активно боротися за цю землю і де б ви думали? В українському суді!
Голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент (Вечеря) в коментарі «Суспільному Тернопіль» зазначив, що у 2023 році місцеві ради приймали рішення про позбавлення права на земельні ділянки УПЦ, які більше нагадують політичні заяви, ніж юридичні дії. Однак, як не дивно, Тернопільський господарський суд довів, що громада УПЦ законно використовує цю землю. Втім, Львівський апеляційний суд виніс рішення, яке юристи УПЦ та Тернопільської єпархії будуть оскаржувати.
Вражає, як ці дії московської церкви перегукуються з діями путіна, який мріє втримати східні землі України під своїм контролем. Такі ж хворі амбіції, такі ж методи – без жодної поваги до законів і міжнародного права. Адже, якщо держава може окуповувати території, то чому б церкві не претендувати на шматок землі у самому центрі західної України?
Цікаво, як ці дві сили, кожна у своїй сфері, намагаються впливати на українське суспільство. Якщо в Москві вважають, що військові амбіції виправдані, то у Києві їхні церковні партнери роблять все можливе, щоб захопити та утримати контроль над земельними ділянками по всіх областях України, створюючи осередки «руського міра».
Тож, чекаємо нових епізодів цього фарсу, де духовні й світські амбіції об’єднуються у химерній грі за території. Чи можливо, що після землі під кафедральним собором у Тернополі вони почнуть претендувати на щось більше? Може, слід очікувати на нову хвилю позовів щодо українських земель?
Спостерігатимемо з нетерпінням, адже цей фарс московської агентури, що діє на території нашої Держави, триває і, здається, не має наміру завершуватися.