Навіки в строю: прощання з Максимом Казбаном у серці духовної столиці
У Михайлівському соборі Києва сотні людей вклонилися Герою, який будував не лише бригаду, а братство.
Відспівування, сльози і слова подяки — Україна прощається з воїном, який жив заради перемоги
Прощання під золотими банями: Україна вклонилася Герою Максиму Казбану
У святині свободи — Михайлівському Золотоверхому соборі — 24 липня 2025 року Україна попрощалася з полковником поліції, командиром бригади «Лють», Максимом Казбаном. Людиною дії. Воїном честі. Героєм, який залишив не лише підрозділ, а й вогонь прикладу.
Собор, у якому звучала молитва за українських героїв ще з часів Майдану, сьогодні знову прийняв у свої стіни біль, сльози й вдячність. Над труною Героя лунала церковна молитва — не прощання, а благословення в дорогу Вічності. Командир Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють» Максим Казбан загинув два дні тому на Донеччині — не в бою, але, як і личить справжньому командиру, — у строю.
Під склепіннями собору, де тривало відспівування, сотні людей стали пліч-о-пліч. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, голова Національної поліції Іван Вигівський, побратими, бойові командири, а також прості кияни — усі прийшли з єдиною молитвою: «Вічна пам’ять і слава!».
«Ми з почестю проводжаємо справжнього Героя. Нічого не поверне його родині, але ми завжди будемо поруч. Бо саме такі як Максим — серце нашого народу», — сказав Іван Вигівський.
Максим Казбан — це не просто ім’я у списку полеглих. Це постать, навколо якої творилась сила духу нової поліції. Його ідея була простою: любов до України — це не слова, а дії. Він сам жив цими словами, був серед перших, хто будував «Лють», хто особистим прикладом змушував вірити — перемога можлива.
Його дружина Марина, крізь сльози, згадала не генерала, а чоловіка — доброго, чесного, принципового, відданого. «Він завжди тримав слово, кожну втрату бійця переживав як особисту. Він — наш синонім совісті», — сказала вона.
Після прощання тіло Героя провели в останню путь на Байкове кладовище. Там, на Алеї воїнів, де вже спочивають тисячі захисників, він знайшов спокій — але залишився в строю.