Митрополит вітає українців із святом Введення до храму, відзначаючи історичну справедливість у відродженні Української Православної Церкви та закликаючи до рішучого відмовлення від затіненого “русского міра”.

Триумф незалежності та визволення від московського впливу

Дорогі брати і сестри у Христі! Всіх вас сердечно вітаю з цим великим святом – Введення до храму Пресвятої Богородиці. Багато про що нагадує нам це свято: і про виконання Господньої обітниці, і про важливість виконання людьми тих обіцянок, які ми даємо перед Господом, і про звершення тайни Божественного Промислу про спасіння людства. А ще подія, яку вшановує це свято, вказує нам на особливу роль храму як дому Божого, Церкви як спільноти вірних – єдиної, відкритої, гостинної, надійної, рідної.

Дорогі українці! Зараз ми утверджуємо нашу рідну помісну Українську Православну Церкву – духовну основу нашої держави, нашого народу. Раніше український народ не мав своєї незалежної Церкви, нею керували з чужого ворожого краю, диктували нам чужі умови, нав’язували чужу мову і традиції. І от вже понад 4 роки, як ми отримали Томос про автокефалію, відродили історичну справедливість та почали звільнятися від пут «русского міра».

Цей шлях є складним, адже століття духовного поневолення та десятиліття державного атеїзму не минулися без наслідків. Подібно до євреїв, виведених Мойсеєм з Єгипту, які жалкували за домом рабства, де їм жилося нібито краще, ніж на волі – і серед православних України є ті, хто продовжують навіть нині жалкувати за рабством «русского міра». Однак українському народу слід і надалі духовно звільнятися, зміцнюватися, зростати і утверджуватися. Як євреї мали піти геть з Єгипту, так і православні України мають остаточно йти геть від москви – не вагаючись, не боячись і не сумніваючись, не оглядаючись назад із сумом.

Слід полишити попереднє, щоби здобути краще нове – як отроковиця Марія полишила життя з батьками, щоби увійти до храму, де її зустрів на порозі первосвященник Захарія, прийнявши на виховання.

Милістю Господньою та за молитвами Пречистої Діви Марії нехай звершиться те, до чого ми покликані!

Автор: митрополит Епіфаній