Монахи з Афону в Україні провели незабутні дні молитви разом із нашим народом. Повернувшись на Святу Гору, ігумен монастиря Есфігмен архімандрит Варфоломій звернувся зі словом подяки. Публікуємо український переклад цього зворушливого звернення архімандрита Варфоломія. Це слово варто читати повільно, як читають листи від рідних.

Що афонці забрали з України в серці

«Ми поверталися на Афон, тримаючи в серці усмішки наших братів», — пише старець. Ігумен свідчить про щиру, глибоку любов простих людей у храмах і на вулицях Києва. Щодня вірні різного віку підходили до отців за благословенням. Просили духовної розради, спільного фото, простого слова підтримки. А найбільше — дякували. Дякували за те, що афонські отці приїхали саме тепер, у найтяжчий час.

Архімандрит Варфоломій називає це паломництво не візитом, а обов’язком братньої любові. Люди, пише старець, мають потребу відчути, що вони не самі. Українці показали гостям, що означає «справжня християнська любов, яка долає будь-яку відстань». Так монахи з Афону в Україні побачили живу віру, про яку писали їхні святі.

Дні, які запам’ятає Київ

Братія Есфігмену прибула до України на 975-річчя Києво-Печерської Лаври. Саме в Есфігмені колись прийняв постриг преподобний Антоній Печерський. Звідти святий приніс афонський устав на київські гори. Тому цей приїзд став поверненням до спільної колиски. Монахи з Афону в Україні молилися там, де молився преподобний Антоній.

Отці молилися в Успенському соборі, пораненому російським дроном. Співслужили Предстоятелю на літургії в день 1038-ліття Хрещення України-Руси. А між богослужіннями просто стояли серед людей. Благословляли немовлят у візочках. Вислуховували матерів, які виховують дітей самі, доки батьки на фронті. Підписували книжечки й роздавали образки. На одній зі світлин архімандрит Варфоломій благословляє немовля. Цей простий жест став символом любові, яку афонські отці принесли Україні.

У ці дні українці підходили до старців не лише за благословенням. Люди приносили найпотаємніші прохання. Просили молитов за тих, хто боронить Україну. За полонених і поранених, за дітей і за мир. Тому присутність братії Святої Гори стала для багатьох живим свідченням. Свідченням, що Вселенське Православ’я розділяє їхній біль і молиться разом із ними.

Свічка, яка горить за Україну

Ігумен Варфоломій розповідав українським журналістам про постійну молитву братії. «У нас завжди горить свічка перед Божою Матір’ю», — свідчить старець. За словами ігумена, братія щодня запалює свічку біля ікони Богородиці. Цією молитвою ченці просять Пречисту підтримати українське військо. Українські паломники, які прибувають до Есфігмену, бачать цю свічку на власні очі.

Для нашої церкви це свідчення має особливу вагу. Свята Гора Афон перебуває під омофором Вселенського Патріарха. Наш храм є ставропігією того ж Вселенського Престолу. Тож молитва Афону і молитва Андріївської гори підносяться до одного неба. Апостол Андрій, який благословив київські пагорби, єднає ці дві гори через тисячоліття.

Чого ми чекаємо від цих молитов

Наш народ приймав афонських гостей з надією. Надією на силу молитви старців за перемогу і мир. Ця надія не марна. Молитва Церкви завжди була духовною силою, яку не здатне перемогти жодне зло.

Ми віримо: молитва київських пагорбів і Святої Гори буде почута Господом. Бо там, де є братня любов і жива віра, народжується надія. Ця надія допомагає вистояти навіть у найтемніші часи. І ми завжди будемо раді вітати дорогих гостей з Афону на українській землі.