28 червня 2026 року у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відкрили погруддя гетьмана Івана Мазепи — найбільшого мецената в історії Лаври і людини, чию пам’ять Москва нищила три століття. Предстоятель ПЦУ Митрополит Єпіфаній помолився за Україну. Андріївська церква — ставропігія Вселенського Патріархату — бачить у цьому дні не лише державне свято, а богословський знак.

Андріївська церква про 30-річчя Конституції України: погруддя Мазепи в Лаврі, молитва Єпіфанія, нагороди капеланам і значення для церковної незалежності України

30-річчя Конституції стало днем відновлення української церковної гідності — Мазепа повернувся до Лаври

Є дні, які здаються просто святковими — а потім виявляється, що вони вписали нову сторінку в історію. 28 червня 2026 року було саме таким днем.
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. 30-та річниця ухвалення Конституції України. І — відкриття погруддя гетьмана Івана Мазепи на тій самій землі, яку він будував, прикрашав і захищав більше трьох століть тому.
Для Андріївської церкви — Ставропігії Вселенського Патріархату в Києві — цей день має особливий вимір. Бо Мазепа і пагорб Андріївської пов’язані глибше, ніж здається на перший погляд.

Мазепа і київське бароко: одна традиція

Гетьман Іван Мазепа — найбільший меценат Лаври в усій її тисячолітній історії. За його гетьманування відновлено Успенський собор, споруджено нові монастирські будівлі, придбано дзвони, ікони і богослужбові книги. Лавра отримала своє неповторне українське барокове обличчя — той самий стиль, який пізніше розквітне і на Андріївській горі.
Бо саме українське бароко — це той спільний архітектурний і духовний простір, який об’єднує Лавру Мазепи і Андріївську церкву Растреллі. Різні епохи. Різні будівничі. Але одна культурна ідентичність — та, яку Москва намагалася знищити разом з ім’ям самого Мазепи.
Анафема, накладена на гетьмана Петром I у 1708 році — не богословський акт. Це політичний вирок людині, яка посміла вибрати незалежність України від Москви. Православна Церква України ніколи не визнавала цього акту канонічно обов’язковим. І сьогоднішнє погруддя в Лаврі — це відновлення не лише історичної, але й церковної справедливості.
Президент Зеленський назвав це точно: «Ми виправляємо ще одну історичну несправедливість».

Предстоятель у Лаврі: молитва і відповідальність

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, як Священноархімандрит Лаврської обителі, звершив молитву за Україну.
Але не сам — а разом зі священиками, чиї храми зруйновані або пошкоджені російськими ударами. Пастирі з Харківщини, Сумщини, Дніпра, Чернігова, Ірпеня молилися в Лаврі — у тій самій обителі, яку намагалася захопити і знищити та сама держава, що їхні храми обстрілювала.
Це — не протокол і не символіка. Це Церква, яка знає свою відповідальність.
Андріївська церква — ставропігія, підпорядкована безпосередньо Вселенському Патріарху Варфоломію — молиться разом з усією Православною Церквою України. Бо єдність Церкви — не адміністративна формула. Вона проявляється саме в такі дні.

Нагорода Предстоятелю і капеланам

Президент України Володимир Зеленський нагородив учасників урочистостей.
Блаженніший Митрополит Єпіфаній отримав орден князя Ярослава Мудрого V ступеня — за видатний особистий внесок у зміцнення держави і захист суверенітету України.
Серед нагороджених — капелани ПЦУ:
— Протоієрей Валентин Гороховський — орден «За заслуги» III ступеня;
— Священик Василь Федоренко — медаль «За військову службу Україні».
Капеланське служіння — це апостольство нашого часу. Апостол Павло писав: «Горе мені, якщо я не благовіщую» (1 Кор. 9:16, пер. Огієнка). Капелани ПЦУ живуть цими словами буквально — на передовій, поруч з тими, хто захищає те саме право на свободу, яке 30 років тому закріпила Конституція.

Конституція і церковна свобода: нероздільні

28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України.
Стаття 35 гарантує свободу совісті і віросповідання. Стаття 11 — захист релігійної самобутності. Саме на цих статтях стоїть право Андріївської церкви бути ставропігією Вселенського Патріархату. Право кожної громади вільно обирати свою церковну приналежність. Право Православної Церкви України існувати як Помісна Церква — незалежно від Москви.
Конституція і Томос про автокефалію ПЦУ — це два документи однієї свободи. Один закріплює право держави. Другий — право Церкви. Разом вони кажуть те саме: Україна вирішує сама.
Тридцять років тому це було записано на папері.
Сьогодні це боронять зі зброєю в руках.
І Церква — молиться, служить, іде поруч.

Богословський знак

Андріївська церква стоїть на пагорбі, де апостол Андрій Первозваний у I столітті поставив хрест і провістив: «Тут буде місто велике і багато церков».
Місто постало. Церкви воздвигнуті. Лавра, яку будував Мазепа. Андріївська, яку проектував Растреллі. Обидві — у київському барокo. Обидві — зі своєю апостольською пам’яттю.
І обидві сьогодні є частиною тієї самої відповіді на те саме запитання: чия це земля? Чия культура? Чия Церква?
Відповідь — українська.
Погруддя Мазепи у Лаврі цього дня — не просто пам’ятний знак. Це камінь, повернутий на своє місце після трьохсотлітнього вигнання.
«Там, де Ленін впав, міцно стоятиме Мазепа», — сказав Президент Зеленський, анонсуючи повноцінний пам’ятник у центрі Києва.
Ми віримо: стоятиме.

Редакція Андріївської церкви — Ставропігії Вселенського Патріархату в Києві
andriyivska-tserkva.kiev.ua / 29 червня 2026 р.