Блаженнійший Митрополит Епіфаній у День пам’яті жертв політичних репресій провів паралелі між злочинами радянського режиму та сучасною російською агресією проти України.

Предстоятель ПЦУ наголосив, що ненависть до свободи завжди породжує насильство, катування і переслідування людей

У День пам’яті жертв політичних репресій Україна знову схиляє голови перед мільйонами невинно закатованих, розстріляних і знищених тоталітарним режимом людей. Але сьогодні ця пам’ять звучить не лише як історичний спомин. Вона стала болючим дзеркалом сучасності, у якому українці бачать нові злочини, нові депортації, нові катівні та нові могили, створені тією ж імперською системою, що колись породила сталінський терор.

У своїх роздумах Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній наголосив: трагедія політичних репресій є пересторогою не лише для минулого, але й для сьогодення та майбутнього. За його словами, корінь тоталітарного зла завжди один — ненависть до свободи, прагнення влади поставити себе вище Божого закону і людської совісті.

У ХХ столітті радянська система винищувала тих, хто мав віру, гідність, власну думку та любов до свого народу. Тисячі українських священиків, письменників, науковців, селян, військових та простих мирян були оголошені «ворогами народу» лише за те, що не хотіли жити у брехні. Для тоталітарної машини небезпечними були не злочинці, а люди, які залишалися вільними внутрішньо.

Митрополит Епіфаній підкреслює: саме тоді, коли людина відкидає Бога, милосердя і правду, народжується жорстокість, здатна виправдовувати масові вбивства ідеологією. І ця духовна хвороба, на жаль, не зникла разом із розпадом Радянського Союзу.

Сьогодні українці знову бачать репресії, депортації та катування, що мають те саме імперське коріння. Російська агресія проти України повернула світові моторошні практики ХХ століття: переслідування за українську мову, знищення національної культури, викрадення дітей, тортури полонених, масові поховання мирних людей. Кремль вкотре намагається побудувати систему страху, де людське життя нічого не варте перед волею державної машини.

Особливо символічним є те, що нинішня війна стала не лише боротьбою за території, а й боротьбою за людську гідність і право бути вільними. Саме тому пам’ять про жертв політичних репресій сьогодні звучить для українців так гостро і так особисто.

Предстоятель Православної Церкви України закликав молитися за всіх невинно вбитих і закатованих жертв тоталітарного режиму. Але водночас він наголосив: молитва має поєднуватися з відповідальністю пам’ятати правду і не дозволити злу повторитися.

Церква сьогодні стає голосом пам’яті там, де тоталітарні режими намагалися стерти саму пам’ять про людину. Бо зло завжди починається з брехні, а перемога над ним — із правди. І поки українці пам’ятають своїх мучеників, доти жива сама Україна.

Трагедія політичних репресій навчає ще однієї важливої істини: імперії бояться не зброї, а вільної людини. Саме тому тоталітаризм завжди воює проти віри, культури, мови і Церкви. Але історія доводить — жодна система страху не є вічною. Вічною залишається лише правда, за яку люди готові страждати і навіть помирати.

Сьогодні молитва за жертв репресій стає також молитвою за Україну — за її свободу, гідність і перемогу світла над темрявою.

ДЖЕРЕЛО