ПЦУ закріплює позиції на міжнародній арені: співслужіння, дипломатія, освітня співпраця з грецькими і західними партнерами.

Автокефалія — не лише статус, а відповідальність перед світом і Богом

«Промисел Божий над Церквою та Народом»: Головні акценти доповіді Митрополита Епіфанія на Архієрейському Соборі 2025 року

У стінах Успенської Києво-Печерської Лаври, яка поступово звільняється від багатовікового ярма «русского міра», 14 липня 2025 року відбувся щорічний Архієрейський Собор Православної Церкви України. Ключовою подією стало звернення Предстоятеля — Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, що прозвучало як духовне свідчення, пастирське наставлення й історичне проголошення непохитності Помісної Церкви.

Церква, гартована випробуваннями

Митрополит Епіфаній нагадав, що відродження автокефалії Української Православної Церкви — це результат багатостраждальної і жертовної боротьби, що бере свій початок ще від часів Української революції 1917–1920 років. Пройшовши шлях уярмлення, духовної окупації та тиску, Церква України у 2018 році отримала довгоочікуваний Томос про автокефалію від Вселенського Патріархату — благословення, що стало духовним щитом у війні проти російської агресії.

«Господь приготував нас», — ці слова Предстоятеля стали свідченням усвідомлення Божого Промислу. У час випробувань Церква стала не лише духовною опорою для нації, а й активним учасником боротьби за правду, свободу та життя.

Духовна оборона від ідеології смерті

Митрополит рішуче окреслив лінію фронту в духовному вимірі: ідеологія «русского міра» — це лжевчення, яке слід засудити як єресь. Московський патріархат діє в Україні як інструмент гібридної агресії. «Не просто структура — це культ держави, культ зла», — зазначив Предстоятель.

Натомість ПЦУ, що визнається вже низкою Помісних Церков і має підтримку Вселенського Патріархату, демонструє зрілість, канонічну стійкість і місіонерську відповідальність. Це не лише українська, а вселенська справа — очищення православ’я від отруйного імперського впливу.

Голос віри, вдячності й пам’яті

У промові лунали слова глибокої вдячності до українських воїнів-захисників, які на фронтах жертовно боронять рідну землю. Митрополит підкреслив: «Наше служіння, наша свобода, наше життя — завдяки їхній жертовності». Окремо згадувалися імена духовних провідників минулого століття — від Патріарха Володимира до Митрополита Мефодія — як тих, хто наближав нинішнє утвердження Церкви.

Підтримка народу та держави

Згідно зі свіжими соціологічними даними, 56% українців, тобто понад 80% усіх православних, вважають себе вірними Православної Церкви України. Митрополит застеріг: ці цифри — не привід для заспокоєння, адже частка невіруючих, особливо серед молоді, зростає. Церква має відповідати на ці виклики через духовну освіту, місіонерське служіння та особистий приклад священнослужителів.

Зовнішні виклики та внутрішнє очищення

У доповіді детально проаналізовано ситуацію з іншими Помісними Церквами. Попри формальний нейтралітет деяких, ПЦУ впевнено укріплює свою міжнародну суб’єктність. Спільні богослужіння з Болгарською, Кіпрською, Румунською та Албанською Церквами свідчать про поступове розширення євхаристійного спілкування.

Окрема увага приділена ризикам втрати реальної незалежності: Митрополит застерігає від прикладу Північної Македонії, де вплив РПЦ продовжує проникати попри надану автокефалію. Церква України має захищати не лише статус, але й зміст своєї духовної свободи.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України