Архімандрит Серафім Панкратов розповідає про свій вибір приєднатися до Помісної Церкви, надаючи унікальний погляд на процес переходу та його враження від нового духовного середовища. У інтерв’ю також обговорюються питання використання української мови в богослужіннях та плани розвитку церковних ініціатив, зокрема центру духовного відновлення для військовослужбовців.

Ексклюзивне інтерв’ю з отцем Серафімом про перехід, доброзичливість у ПЦУ та плани для духовного відновлення військовослужбовців

Архімандрит Серафим Панкратов, колишній служитель УПЦ МП, здивував громаду, оголосивши про свій перехід до Помісної Церкви. У розмові з “Україні православній” він поділився деталями свого шляху та враженнями від прийому в автокефальній УПЦ (ПЦУ).

Перехід та Прийом у ПЦУ

Отець Серафим Панкратов розповів, що його вибір виявився приємним переживанням. Співслужби та зустрічі з митрополитом Епіфанієм залишили найпозитивніші враження. Він акцентував на теплому та доброзичливому ставленні, яке відчував під час служб. Перехід супроводжувався великою підтримкою від колег, родини та друзів.

“Про мотиви свого вибору я детально написав на своїй ФБ-сторінці. Можу додати, що перед Різдвом я був прийнятий у клір Київської єпархії ПЦУ.
Двічі був на прийомі у Предстоятеля Церкви митрополита Епіфанія, співслужив йому вже на п’яти службах, у Софії, Михайлівському, Успенському соборах, де теж трошки вдалося поспілкуватися. Від цього спілкування і від співслужіння маю приємні враження.
Я звик, що зазвичай на архієрейських службах буває якась напруга, нервовість, а тут я впочував себе вільно, при цьому все було чітко та злагодженно. Все доброзичливо, не відчував на собі якихось зверхніх, або недовірливих поглядів. Більш людяні відносини між єпископами та священством. Вітань та підтримки, коли я перейшов, було значно більше, ніж я очікував. На службах підходили священники та семінаристи, підтримали мої парафіяни (не всі, та й було дуже важко розлучатись), мама, брат з дружиною, деякі родичі, друзі (церковні та нецерковні), друзі-військові, знайомі по соцмережам. Найближчим часом буде зрозуміло, де саме я служитиму.”- розповів отець.

Українська Мова в Богослужіннях

Важливим етапом в духовному служінні для Серафіма було перехід на українську мову в богослужіннях. Хоча це вимагало зусиль через російськомовне минуле, він відзначив, що це відкрило нові можливості для спілкування з різними групами вірян. Він підкреслив важливість пристосування для тих, хто не розуміє церковно-слов’янської мови.

“Ще після першого Майдану я намагався говорити українською з тими, хто говорить українською, це давалося важко, бо я з фактично російськомовного міста, дуже складно давалася вимова. За пару років до повномасштабної війни почав виголошувати проповіді українською та на одній з двох парафій служити українською. Пів року тому – й на другій, основній. Молитви, возгласи, єктенії – українською, а хор співав церковнослов’янською київського ізводу (мелодично складний знаменний спів, яким традиційно співали в нашій Обителі, не так просто перекласти на український текст). Пояснював сестрам-монахиням, що це слід робити заради інших людей, не зважаючи на те, до чого звикли ми самі. Молитися українською мені давно подобалося, вона мелодійна, і, хоч я сам непогано розумію церковно-слов’янську, все ж таки при молитві витрачаєш частину уваги на внутрішній переклад окремих слів, в думках. А що вже казати про тих, хто, приходячи на служби, не дуже розуміють те, що чують, або упізнають церк.- слов’янську так званого московського ізводу, який в УПЦ (мається на увазі УПЦ МП в Україні – ред.) сприймають як давній та автентичний, як «русский язык».” – архімандрит Серафім пояснив свою позицію.

Майбутнє в Церкві та Заповіднику

Наразі Серафім активно працює в Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра”. Він також оголосив про участь у створенні Центру духовного відновлення для військовослужбовців, який планує надавати підтримку не лише активним військовим, але і ветеранам, зокрема інвалідам.

Завданням цього центру буде не лише віддання вдячності та пошани військовослужбовцям, але й створення міцного тила для них. Серафім розглядає це як частину свого служіння в Православній Церкві, сподіваючись, що його досвід та зусилля сприятимуть розвитку цього нового проекту.

Духовний Досвід та Майбутнє Церкви

Серафім висловив бажання розповісти про таємниці історії Києво-Печерської лаври та поділитися своїм захопленням духовними аспектами чернецтва. Йому цікаво розглядати історію та спадщину лаври як частину свого служіння, вірячи, що це може стати джерелом натхнення для сучасного суспільства.

“Я працюю в Національному Заповіднику Києво-Печерська Лавра. Серед найближчих робочих завдань – участь в створенні Центру духовного відновлення для військовослужбовців (сумісний проект Заповідника та фонду «Українська Лавра»). До речі, хоч центр буде розрахований на діючих військовослужбовців, також гостра необхідність – гуртуватися всьому суспільству навколо допомоги не лише їм, а й не менше – ветеранам, особливо інвалідам. В цьому буде не тільки віддання нашої їм подяки, пошани та боргу, але в тому числі й дієва, справжня підтримка через них й тих, хто на фронті – лише тоді наші бійці будуть відчувати за собою міцний тил. Будемо спільно думати, що можна зробити й в цьому напрямку. Також сучасній людині вже зовсім незрозуміла тема чернецтва та того духовного досвіду, що за ним стоїть та його надихає. Яким чином з маленької печерки, яку викопав митрополит Іларіон та в якій пізніше оселився прп. Антоній, виросло таке величезне дерево Києво-Печерської лаври, яке не тільки розквітло безліччю святих, а й впливало на весь Православний світ (та й не тільки), формування української нації, Держави, мистецтва, культури. Що тягнуло до Лаври князів, гетьманів, видатних діячив та безліч простих людей? І не тільки тягнуло до неї, а вона ще й постійно народжувала видатних людей? Що за цим стоїть, які духовні «механізми». Я сам чим більше узнаю про паростки цього дерева, тим все більше дивуюся. Хотілося б про це поступово, згодом розповісти. Все це я сприймаю не як світське, а як вже складову свого служіння в Православній Церкві України, сподіваюся, що й ще чимось зможу послужити в ній Богу та людям.” – з інтерв’ю з отцем-архімандритом.

Все це вказує на те, що Серафім Панкратов прагне не лише служити Богу та людям, але й активно долучити свій внесок до розвитку Церкви та допомоги військовослужбовцям і ветеранам.

Джерело: Україна Православна Церква