1038-ліття Хрещення України-Руси Київ зустрів літургією у Володимирському патріаршому соборі. Богослужіння 15 липня 2026 року очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Поруч із Предстоятелем стояли архієреї та духовенство з усієї України. Та була в цьому торжестві присутність особливої ваги. Разом з українською Церквою молилися монахи зі Святої Гори Афон і Болгарії. Для Андріївської церкви — ставропігії Вселенського Патріархату — ця подія має особливе звучання. Вона поєднує апостольське передання, історію Києва та життя Вселенського Православ’я.

Пророцтво, з якого все почалося

Літопис зберіг переказ про подорож апостола Андрія Первозванного вгору Дніпром. На київських пагорбах апостол поставив хрест і провістив: «На цих горах засяє благодать Божа». Дев’ять століть по тому пророцтво здійснилося у водах Хрещення. Князь Володимир увів свій народ у купіль, а державу — в сім’ю християнської Європи.

Саме з нашою горою церковне передання пов’язує благословення апостола Андрія. Тому 1038-ліття Хрещення України-Руси ми переживаємо як власну, храмову історію. Андрій був першим, кого покликав Христос. Євангеліст згадує його радісне свідчення братові: «Ми знайшли Месію» (Ів. 1:41). Так само і Київ, знайшовши Христа, поніс цю звістку далі.

Хрест, воздвигнутий двічі

Слово «ставропігія» походить з грецької і означає «воздвиження хреста». Так називають храм, у якому хрест встановив сам Патріарх на знак своєї юрисдикції. Але на Андріївській горі це слово звучить глибше, ніж канонічний термін. Перший хрест тут, за переданням, воздвиг сам апостол, Первозванний учень Христа. Вселенський Патріарх, приймаючи храм під омофор 2018 року, повторив цей жест у новій добі. Два хрести — апостольський у переданні та патріарший у сучасності — поєднують гору зі Вселенським Православ’ям.

Афон і Болгарія: жива географія Володимирової віри

Присутність афонських і болгарських монахів у Києві — не протокольна деталь. Це богословське свідчення про єдність православного світу навколо київської купелі. Свята Гора Афон перебуває в юрисдикції Вселенського Патріархату. Саме Константинопольська Церква звершила Хрещення Київської держави та започаткувала її ієрархію. А 2019 року Вселенський Патріархат дарував українській Церкві Томос про автокефалію. Наша церква є ставропігією Константинополя — знаком цього невпинного зв’язку.

Болгарія ж дала Київській державі слово: книжність учнів Кирила і Мефодія. Біля престолу цього дня зустрілися духовні витоки Київської Церкви. Апостольське благословення, спадщина Константинополя, слов’янська книга — і жива молитва сучасного Православ’я.

Молитва серед війни

Після Євангелія Блаженнійший владика возніс особливу молитву за Батьківщину. Україна переживає час важких випробувань і небезпеки. Церква молилася за воїнів, за владу і народ. Поминала полеглих оборонців і мирних жителів, яких забрала російська війна.

Митрополит Епіфаній звершив і дияконську хіротонію над студентом богословської академії Євгенієм Щербаком. На запричасному стиху пролунало Послання Архієрейського Собору ПЦУ. Його виголосив митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Завершилося торжество першосвятительським словом і хресним ходом навколо собору.

Благодать, що сяє далі

Растреллі створив наш храм як архітектурну алілую над Дніпром. Але глибший зміст цього місця — апостольський. Тут благодать була провіщена, у дніпровській купелі — дарована, у нинішній Церкві — діє. 1038-ліття Хрещення України-Руси засвідчило це знову. Поки на київських пагорбах звершується молитва, слова апостола не належать минулому. Вони залишаються живою обітницею для України.