Митрополит Епіфаній нагадує, що смерть не є кінцем, але лише межею між земним та вічним життям. Поминальна субота – це час підсиленої молитви за померлих, коли віряни виражають свою любов і співчуття, молитимуться за спокій їхніх душ та їхнє вічне блаженство.

Спільна молитва як вираз вічної любові та пам’яті про померлих

Немає людини на цій землі, яка би не пізнала (чи не пізнає з часом) горя втрати близьких і рідних людей. Цей біль дуже глибокий, пекучий, спустошуючий, часом нестерпний. Адже смерть завжди є невчасною, раптовою, небажаною. Втрата близької людини застає зненацька рідних і заганяє їх в глухий кут, бо здається, що то кінець… Але ж чому так болить? Бо це не кінець, бо любов не вмирає, бо душа продовжує буття.

Ось чому ми віримо, та й знаємо, що смерть – це не кінець, а рух далі. Це певна межа, яка розділяє це тимчасове, суєтне, земне життя і життя вічне. Смерть не знищує людську особистість, а людина продовжує жити у Бозі.

Смерть забирає тіло людини, але ніколи не може забрати нашої любові. Тому справді цінним плодом життя будь-якої людини є лише одне – любов, яку вона змогла виявити у своєму житті і яка повернеться їй у житті вічному. Молячись за спочилих, ми виявляємо свою любов, яка долає все, що розділяє живих і померлих, яка долає і час, і простір, і саму смерть.

Нині триває Великий піст – особливий період молитовного подвигу, час посиленої молитви за наших ближніх, як за живих, так і за спочилих. У цей період Церква запровадила особливі поминальні дні, щоби вшанувати тих, хто завершив свій земний шлях. І сьогоднішня батьківська поминальна субота – один з таких днів.

Молімося за спочилих. Згадуймо їх, дякуймо, просімо Бога за них. «Для померлих братів наших і сестер поминання – немов шматок хліба голодному і кухоль води спраглому. Це велике добре діло», – нагадує нам святитель Феофан Затворник. Тож молімося разом сьогодні за тих, кого вже немає з нами в земному житті, щоб вони отримали прощення гріхів від Бога та успадкували вічне блаженне життя у Царстві Небесному.

МОЛИТВИ ЗА ПОМЕРЛИХ

Упокой, Господи, душі рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічную пам’ять. (Цю коротку молитву слід читати якомога частіше).

Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилих рабів Твоїх (імена) і, як Благий і Людинолюбець, що гріхи відпускаєш і неправду знищуєш, ослаб, відпусти і прости всі провини їх вільні й невільні, визволи їх від вічної муки і вогню геєнського і даруй їм причастя й насолоду вічних Твоїх благ, що Ти приготував для тих, хто любить Тебе. Бо вони хоч і згрішили, але не відступили від Тебе, а несумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа вірували, у Трійці славимого Бога і Трійцю в Єдиниці православно до останнього подиху свого сповідували. Тому милостивим будь до них, і віру в Тебе замість діл прийми, і зі святими Твоїми, як Щедрий, упокой, бо немає людини, щоб жила і не згрішила. Бо Ти один без усякого гріха, і правда Твоя – правда вічна; і Ти один Бог милости і щедрот, і людинолюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Джерело: Митрополит Епіфаній