Святитель Полікарп Смирнський був духовним наставником, учнем апостолів та мучеником Христовим, який не зрадив своєї віри навіть перед смертю.

Вчитель віри, який вів паству шляхом істини

Святитель Полікарп, єпископ Смирнський, народився близько 80 року, жив у Малій Азії, у м. Смирні. Рано залишившись сиротою, він був вихований, за вказівкою Ангела, благочестивою вдовою Каллістою. Після смерті нареченої матері Полікарп роздав свій маєток і став вести цнотливе життя, служачи хворим і немічним. Його дуже полюбив і наблизив до себе святий єпископ Смирнський Вукол. Він посвятив Полікарпа в диякона, доручивши йому проповідувати в храмі Слово Боже.

У той час був живий святий апостол Іоанн Богослов. Святий Полікарп був особливо близький до святого Іоанна Богослова, якого супроводжував у його апостольських подорожах. Святитель Вукол висвятив святого Полікарпа на пресвітера, а незадовго до кончини заповів поставити його єпископом на Смирнську кафедру. Коли відбувалася хіротонія святого Полікарпа в єпископи, йому явився Господь Ісус Христос. Святитель Полікарп з апостольською ревністю керував своєю паствою. Користувався він великою любов’ю і серед священства. З великою теплотою ставився до нього святий Ігнатій Богоносець. Вирушаючи до Риму, де на нього чекала страта (його розтерзали дикі звірі), він писав святому Полікарпу: «Як керманичам потрібні вітри або охопленому – пристань, так теперішньому часу потрібен ти для того, щоб досягти Бога».

На римський престол вступив імператор Марк Аврелій (161-180), на християн було споруджено одне з найжорстокіших гонінь. Язичники вимагали, щоб суддя шукав святого Полікарпа – «батька всіх християн» і «спокусника всієї Азії». У цей час святитель Полікарп за наполегливим проханням своєї пастви перебував у невеликому селищі недалеко від Смирни. Коли воїни прийшли за ним, святий Полікарп вийшов назустріч і велів їх нагодувати, а сам у цей час став молитися, готуючись до мученицького подвигу. Його страждання і смерть описані в «Посланні християн Смирнської Церкви до інших Церков» – одній із найдавніших пам’яток християнської писемності. Коли його привели на суд, святитель Полікарп твердо сповідував свою віру в Христа і був засуджений до спалення. Кати хотіли прибити його до стовпа, але він спокійно їм сказав, що не зійде з багаття, і його тільки зв’язали мотузкою. Полум’я оточило святого, але не торкнулося його, зімкнувшись у повітрі над його головою. Бачачи, що вогонь не шкодить йому, юрба язичників та іудеїв почала вимагати, щоб його вбили мечем. Коли святому Полікарпу завдали рану, з неї витекло так багато крові, що вона погасила полум’я. Тіло священномученика Полікарпа спалили. Смирнські християни з благоговінням зібрали його чесні останки, свято шануючи його пам’ять.

Збереглася розповідь про святого Полікарпа його учня, святого Іринея Ліонського, яку наводить Євсевій у «Церковній Історії» (V, 20): «Я був ще дуже молодий, коли бачив тебе в Малій Азії у Полікарпа, – звертається святий Іриней до свого друга Флоріна. – …Я міг би тепер вказати місце, де сидів блаженний Полікарп і розмовляв, – міг би зобразити його ходу, спосіб його життя, зовнішній вигляд, його бесіди з народом, його дружнє спілкування з Іоанном, як він сам розповідав, та з іншими самовидцями Господа, – те, як він пригадував їхні слова та переказував, що чув від них про Господа, Його вчення і чудеса… З милості Божої до мене я і тоді ще уважно слухав Полікарпа і записував слова його не на дошці, а в глибині мого серця… Отже, можу засвідчити перед Богом, що якби цей блаженний і апостольський старець почув що-небудь подібне до твого омани, то він негайно заградив би слух свій і виявив би обурення своє звичайною приказкою: «Боже Благий! До якого часу Ти допустив мене дожити».

За життя святитель написав кілька послань до пастви і листів до різних осіб. До нашого часу дійшло його послання до філіппійців, яке, за повідомленням блаженного Ієроніма, читалося в малоазійських церквах за богослужінням. Воно було написано святителем у відповідь на прохання філіппійців надіслати їм листи священномученика Ігнатія Богоносця, що збереглися у святителя Полікарпа.

МОЛИТВА

Боже усього творіння, Ти благоволив прийняти святого єпископа Полікарпа до числа мучеників, † вчини за його заступництвом, щоб ми, разом із ним маючи частку у Христовій чаші, Духом Святим воскресли до вічного життя. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого,† котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, навіки вічні. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія