Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук відповідає на численні листи та повідомлення стосовно справи незаконного продажу чоловічого монастиря святих Петра і Павла (пам’ятки архітектури місцевого значення Червоногородський замок):

Схема відчуження монастиря, хто саме продав і як це відбувалось.

Дорогі браття і сестри! Не владики Московського чи Київського патріархатів УПЦ, не греко-католики, а саме представники УАПЦ – обидва уродженці Львівщини: тодішній Митрополит Київський і всієї України МАКАРІЙ (в миру Малетич Микола Іванович, 1944 р. н.), Предстоятель УАПЦ, та Архієпископ МСТИСЛАВ (в миру Гук Ростислав Володимирович, 1978 р. н.), керуючий Тернопільською Єпархією УАПЦ, – за попередньою змовою продали монастир із землею в Тернопільській області у приватну власність і отримали за цю оборудку чималу готівку. Наголошую: вони зробили це без відома духовенства та Архієрейського Собору Автокефальної Церкви. Одноосібно Малетич і Гук у 2016 році позбавили Церкву майна вартістю два мільйони доларів. Це, сподіваюсь, чітко зрозуміло?!

Майно монастиря було оцінено у сумі 473 542 грн. Я б хотіла подивитись в очі тому оцінщику – Максимчуку. Вдумайтесь: жодної копійки не зарахували на рахунок монастиря, тобто Тернопільської Єпархії УАПЦ. Малетич і Гук продали монастир, отримали грошову винагороду і навіть суму, вказану як оцінка майна, на рахунок єпархії не поклали!!! Монастир продали, кошти поклали собі в кишені і роз’їхались. Зрозуміло, так?

На час, коли мною було викрито цю аферу, владики Макарій і Мстислав не встигли виконати свої зобов’язання, а саме – переоформити третю частину комплексу Петро-Павлівського чоловічого монастиря, бо в Архієпископа Мстислава так запаморочилося в голові від успіху, що він казився в барі «СІТІ», де і був зафіксований і пропіарений на всю Україну журналістами телеканалу «1+1». Проте ці два ділка все ще залишались при владі, прикриваючи один одного, в повній впевненості, що справу замнуть.

Деякі патріоти з Галичини закидають мені, що публічний скандал довкола проданого монастиря підриває авторитет ПЦУ та архієреїв на догоду Москві.

То що ви мені пропонуєте? Представити Макарія та Мстислава до ордена? Може, їм ще в ніжки поклонитись, що позбавили Церкву такого «баласту» – монастиря і землі? Я неодноразово зверталась до Предстоятеля ПЦУ з конкретним проханням: вжити заходів і повернути продане майно Церкві. Не мені, зауважте, а саме Церкві. Досі не отримала жодної відповіді. Це не мої рідні брати, священнослужителі Московського Патріархату, не я прагнула Галицької Митрополії та підписувала зрадливий лист патріарху Кирилу, не я збиралась іти до Митрополита Онуфрія з поклоном… Отже, тут ще треба розібратись, хто на догоду кому служить і кому Москва від очей далека, але серцю близька!

Щодо питання про зневажливе ставлення до Митрополита та ієрархів, а також моїх коментарів на межі зухвалості, про фейки та маніпуляції у пресі.

Дорогі браття і сестри! Я 15 років працювала помічником глави УАПЦ – Митрополита Мефодія, вже понад пʼять років очолюю Фонд пам’яті Його Блаженства, а тому чітко усвідомлюю, яким має бути архієрей, оскільки у моєму житті був живий приклад.

Я з глибокою повагою ставлюсь до духовного сану та людей похилого віку, однак рішуче не замовчуватиму злочини, скоєні проти Церкви, навіть якщо такий злочин скоїла перша особа, Предстоятель, незважаючи ані на його вік, ані на його сан. Правда Христова – джерело моєї віри, я не відступлюся від своїх релігійних переконань і, якщо потрібно, ціною власного життя відстоюватиму інтереси Церкви. Проданий монастир буде повернуто!

Щодо фейків і маніпуляцій у пресі – звичайно, це резонансна справа, і я розумію відповідальність перед людьми і священнослужителями, тому кожен свій крок підтверджую конкретними документами, листами і фактами. Жодна людина з церковного середовища не береться коментувати цю жахливу подію, оскільки це нонсенс, щоб архієреї продали, а не надбали чи побудували, монастир. Що тут скажеш, коли факти вбивчі, усі докази очевидні. Це скандал, а тому ніхто не бажає роздмухувати й без того палаючий вогонь злочинної змови. Залишається одне – волати про фейк, покривати один одного й очікувати затишшя. Я особисто готова у будь-який час прибути в призначене місце і провести дебати з Митрополитом Макарієм у присутності вірян, духовенства та журналістів, тоді одразу буде видно, хто з нас блефує, що є фейком і кому варто було б у добрий час сказати, а в лихий промовчати.

Що я добиваюсь у справі монастиря? Чому Фонд займається цією справою?

Оскільки я як голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія є заявником у низці кримінальних проваджень, мої процесуальні можливості обмежені, тому потрібно отримати повноваження від Церкви, а Митрополит Епіфаній як глава ПЦУ ігнорує наші дії, листи та звернення. Допускаю, що не з власної волі. Можливість представляти інтереси потерпілої сторони дозволили б мені робити більш жорсткі та дієві кроки, аби повернути монастир, а злочинне угруповання відправити на лаву підсудних. Якщо я така неприйнятна кандидатура для ПЦУ, оскільки протягом чотирьох років не даю завершити вже скоєний злочин проти Церкви і власними коштами, силами та часом захищаю інтереси Української Церкви, то нехай Предстоятель ПЦУ Владика ЕПІФАНІЙ призначить більш гідну людину чи залучить фахівців у галузі юриспруденції, що діятимуть виключно в інтересах Православної Церкви України, а не тримає Архієпископа Тихона (Петранюка), відомого шахрая, єпархіальним архієреєм Тернопільської Єпархії ПЦУ, бо це рівноцінно тому, що пустити козла в город.

Чому цим не займаються представники Церкви? Чому Церква не робить офіційних заяв чи спростувань? Чи часто так роблять у церковних структурах – продають чи крадуть?

Дорогі браття і сестри! Я не Церква, я проста вірянка, а тому такі питання не до мене. Справді за чотири роки архієреї УАПЦ, сьогоднішньої ПЦУ, нічого не зробили, аби повернути майно, жодної дії, спрямованої на реальне повернення вкраденого монастиря власнику, тобто ТЄ ПЦУ. Зате такі як Макарій, Тихон, Мстислав всіма силами встромляють палки в колеса, задіявши будь-які зв’язки й активи, щоб справа, яку я контролюю, розвалилась. Чому? А тому, що ніхто з них не хоче зняти клобук, рясу і попрямувати у в’язницю за скоєний злочин. Тут тепер не просто «було чи не було», тут справа «тхне» конкретно позбавленням волі, а це невигідно нікому.

Макарій каже, що я ганьблю авторитет Церкви. Продав Церкву по шматках, а я авторитет ганьблю? Хапнув два мільйони, тож, ще не такої заспіває! Розумію, що він не розраховував, що про такий подвиг дізнається вся Україна, а ще й буде збуджено кілька кримінальних справ. Утім про це потрібно було думати раніше, коли вони йшли на зраду проти власної Церкви, коли брали гроші та їх витрачали. Отже, як назвати таких запроданців – «ваше Блаженство» чи, може, «ваше Високопреосвященство»? Скажіть, люди, як? Чи варті такі владики поваги, через те що спекулюють іменем Православної Церкви?

Одна жіночка зі Львова написала мені, що дуже поважає Митрополита Макарія, який він хороший, що це все неправда і що то гріх – з Владикою воювати. Пані Людмило, при всій повазі до вас, думаєте, мені серце не крається від болю? Та уявіть собі таку ситуацію: у вас є будинок, земля, садочок, це все ваша приватна власність. На якесь з церковних свят ви запросили улюбленого Владику Макарія до себе в гості, накрили стіл, скликали гостей, а за рік-два дізнаєтесь, що цьому Блаженнішому закортіло продати ваше майно, бо йому зробили таку пропозицію, від якої у нього аж ноги підкосило і рученьки архієрейські затряслись, тож він, не довго думаючи, благословив вельми хитру аферу. А тепер ви роками ходите по правоохоронним органам, прокуратурам, пишете листи – і нічого не доведете. Чому? А тому, що продав хату вашу сам Предстоятель Церкви, а у нас таких не чіпають, бо воно що?.. Правильно! Недоторкане!!! Тоді я б подивилась на вас, на ваших дітей, онуків, щоб ви мені написали в листі про Його Блаженство Митрополита Макарія Малетича?! А по-вашому, якщо церковне, то воно нічиє? Нехай розкрадають і розпродують? Якщо зважати на правила, тобто канони та статут Церкви, саме правлячий архієрей та Архієрейський Собор на чолі з Предстоятелем мають захищати інтереси Церкви. Та коли сам Предстоятель і єпархіальний архієрей – злочинці і своїми ж руками знекровлюють Церкву, то хто тоді повинен виступити на захист ПЦУ? Особисто я вважаю, що віряни, прості люди, такі як я і ви, ті, кому небайдужа доля нашої Української Церкви.

На жаль, через обовʼязки, що я виконую як голова Фонду, я володію інформацією, яку навіть оприлюднити лячно, настільки окремі архієреї ототожнили себе з Господом Богом. Хтось же повинен поставити цих знахабнілих людей на місце? Якщо їм не може дати раду Блаженніший ЕПІФАНІЙ через невідомі мені обставини, то раду цим псевдоієрархам дамо ми, ми поставимо їх у такі рамки, що не реагувати вже буде просто неможливо, бо відреагують прості люди – віряни.

Щодо питань по одіозній персоні безпосередньо Високопреосвященнійшого Владики Тихона керуючого Тернопільсько-Бучацькою Єпархією ПЦУ…

Його Блаженство, Владика Епіфаній, добре знає, що за моєю заявою слідчим відділом у Тернопільській області вже рік розслідується кримінальне провадження щодо Тихона (Петранюка) за фактом можливого приховування єпархіальним архієреєм ТЄ ПЦУ злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України. Ви мене спитаєте: «І що?» А нічого… Кілька листів, адресованих владиці Епіфанію, так до нього і не потрапили – повернулись за терміном давності, на решту надісланих ми не отримали відповіді. Жодної комунікації.

Тож найближчим часом ми почнемо публікувати резонансні розслідування про скоєні канонічні злочини архієреями ПЦУ, оприлюднимо зібрані документи, відеозаписи. Таким чином сподіваємось очистити нашу Українську Церкву від перевертнів у рясах, геїв і кримінальних злочинців.

Почати ми вирішили з Архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона, він же Луганський і Старобільський, він же Одеський і Чорноморський (Петранюк Тарас Іванович, 1976 р.н.).

Ваше Високопреосвященство, вам говорять про щось такі прізвища, як Маслюк Руслан, Паль Володимир, Човган Надія, Плугин Дмитро, Шкура Володимир, Романчук Ольга, Човган Надія тощо? Тож, сподіваюсь освіжити вашу пам’ять найближчим часом, і нехай пізніше Митрополит Макарій (Малетич) не виправдовується і не смикає залишки своєї бороди, що він буцімто не знав, кого прийняв до УАПЦ, кому так щедро і за що дарував Тернопільську кафедру разом із титулом архієпископа, бо ви «обоє рябоє».

ПЦУ мовчить, вичікує… Що вони собі думають, мені, простій вірянці, невідомо. Та правда полягає в тому, що Архієрейський Собор повинен ухвалити дуже непросте рішення, я б сказала, такого ще в новітній історії Православної Церкви не було, щоб засудили за скоєний канонічний і кримінальний злочин, який наразі триває, найвище керівництво церкви – Митрополита та двох Архієпископів, один з яких вже був заборонений раніше як єпископ УПЦ КП. Та, як кажуть у народі: «Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти!».

Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Наталія Шевчук