Ваше Блаженство!

Преосвященні Владики! Всечесні отці!

Улюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні у цей священний та знаменний день у моєму житті я відчуваю особливе духовне піднесення і трепетне переживання перед усвідомленням великої відповідальності нового для мене найвищого служіння Господу Богу та Святій Церкві. Незбагненним Промислом Божим, благоволінням Вашого Блаженства, рішенням Архієрейського Собору мене покликано стати єпископом Української Автокефальної Православної Церкви, а це означає стати наступником святих апостолів, які в своєму служінні уподібнювались самому Господу Ісусу Христу, що сказав: «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас». (Ін. 20,21)

Погляньмо на великих святителів, священномучеників, сповідників, які сяяли святістю та довершеністю, були сильні в подвигах віри та благочестя, провадили життя подібне ангелам та водночас вважали себе недостойними звання єпископа. Вони швидше погоджувались втікати в пустелю, в безлюдні місця і там терпіти різного роду скорботи й обмеження, аніж зі славою посідати святительські престоли. Бо служіння єпископське — найвище служіння в Церкві Христовій, — і хто викликається на нього повинен пам’ятати слова нашого Господа: «Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12, 48) Святитель Іоанн Золотоустий застерігає: «Той, хто отримав єпископство, на скільки на вищий зійшов ступінь, на стільки строгий дасть звіт». Через єпископа подається Церкві всеосвячувальна Божа благодать. Він повинен бути пастирем над пастирями, пильним керманичем церковного корабля, щоб через бурхливе житейське море досягти разом із паствою блаженної пристані вічного життя. Єпископ являється знаряддям сили і дії Духа Святого, відповідальним за спасіння душ людських. Святитель Григорій Богослов повчає: «Треба спочатку самому очиститись, а потім вже інших очищувати; бути мудрим, а потім когось умудряти; стати світлом, а потім інших просвітлювати; наблизитись до Бога, а потім приводити до Нього інших. Бо єпископ з ангелами стоїть, з архангелами славословить і з Христом спільно священнодіє». В першому посланні до Тимофія апостол Павло багато пише яким повинен бути єпископ та каже, що, хто єпископства бажає, доброго діла бажає. (1 Тим. З, 1) Не земна слава чи влада повинні асоціюватися із саном єпископа, а несенням важкого хреста, нелегким і тернистим шляхом слідуючи за Христом, стати добровільним мучеником, який готовий до самозречення, готовий покласти своє здоров’я, працю і навіть життя заради Святої Церкви та своєї пастви; це служіння сповнене страждань та болю; це праця без відпочинку, неймовірне терпіння та переживання.

Вже промайнуло багато часу з того моменту коли я прийняв монашиський постриг. Моїм бажанням було ї є служити Богові і людям. Та сьогодні Господь кличе мене до цього відповідального послуху. Заспокоює те, що не моя воля нині здійснюється і не самостійно я викликаюся на таке служіння, але вибрав мене сам Господь, Який діяв через волю Вашого Блаженства, Преосвященних Владик — усієї повноти нашої Церкви, і Який промовляє зі сторінок Євангелія: «Не ви Мене обрали, але Я вас обрав» (їн. 15, 16) Знаю, що для несення цього подвигу недостатньо одних лише людських сил, на які я ніколи й не покладався. Щиро вірю, що ніколи Господь не залишав мене і шляхом різних обставин і перемін в моєму житті Його Божесгвена рука вела мене до спасіння. Я переконаний, що Господь і надалі не залишить мене Своєї милості, бо якщо обраний я Ним на це високе служіння, то і подасть благодатну силу виконувати Його святу волю.

Дар, який Господь сподобить прийняти мене з рук Вашого Блаженства та Преосвященних Владик, як зобовязує, так і надихає мене до духовного удосконалення, інтелектуального зростання, ще більшої самоорганізації, без чого не може відбутись моє становлення як архиєрея, покликаного нести благу, вічно живу Євангелівську вість до сердець людей сучасного суспільства.

Отримавши Благословення від Вас Ваше Блаженство будувати монастирі та скити по всій Україні, а тепер ще й отримати цей величніший сан Єпископа.

Вважаю невипадковим, що початок мого архиєрейського служіння покладається в день початку церковного новоліття в память Преподобного Семеона Стовпника, а також особливим є те, що моя херотонія звершується в храмі Святого Славного і Всехвального Апостола Андрія Первозванного Основоположника Христової Церкви на наших землях.

Тому, щоб моє служіння було достойним та на славу Церкви Христової, від щирого серця прошу Вас, Ваше Блаженство, та Вас, Преосвященні Владики, піднести свої богоугодні молитви до Господа нашого Ісуса Христа як верховного Архієрея, щоб Він очистив мої гріхи, укріпив, як колись укріпляв своїх апостолів, помазав, як помазував пророків, освятив благодаттю Духа Святого та зробив ревним пастирем, який «душу свою покладає за вівці свої» (Ін. 10,11).